Глава Церкви: “Церква повинна вийти за межі “огорож своїх храмів”
Березень 3, 2012 | Коментування вимкнуто Опубліковано в Проповіді та науки
Дорогі відвідувачі нашої інтернет сторінки. Пропоную Вам інтервю з Главою нашої Церкви, яке він дав щоденній всеукраїнській газеті “ДЕНЬ”. Думаю, що корисно для кожного вірного УГКЦ ознайомитися з думкою та позицією Отця і Глави нашої Церкви.
— Ми живемо в ситуації, що cпонукає все частіше замислюватися над тим, як важливо, щоби Церква впливала на суспільні настрої. Крім того, добре пам’ятаємо ті часи, коли попередня система «взяла на озброєння» думку Достоєвського: якщо Бога немає, можна все. На жаль, нині чимало представників колишньої номенклатури чи нових багатіїв поводяться так, ніби є спадкоємцями цього постулату. Оскільки суспільні регулятори на них діють мало, як може Церква впливати на атмосферу в суспільстві?
— Я вам хочу розкрити певні клерикальні хвороби, які можуть допомогти зрозуміти поведінку тих чи інших церковних спільнот чи навіть священнослужителів у сучасних реаліях. У Радянському Союзі священики вважалися служителями культу. То був одинокий вид присутності в суспільстві. Якщо священик намагався будь-яким чином упливати на суспільство через звертання до своїх вірних, його переслідували. Знаємо багато фактів з історії церковних громад, коли отцям заборонялося вчити дітей катехизму, тобто основ віри. Тож церковнослужителям Православних церков, які певний період свого виховання чи навіть служіння відбули в радянських умовах, тепер дуже складно виходити за межі «огорожі храму». І вони в тому не винні. Просто на них були спроектовані певні категорії. Таким чином, сьогодні їм легше виконувати навіть певні ідеологічні замовлення, ніж брати на себе ініціативу виховувати суспільство чи прищеплювати йому християнські цінності. Можливо, з огляду на це Українська греко-католицька церква є дещо щасливішою, оскільки діяла в підпіллі. Єдиним способом нашої присутності залишався вплив на людей. Тобто ми звершували ті чи інші таїнства, служили літургії, виходячи з духовних потреб вірних. Між іншим, робили це там, де вони приготували місце. Читати повністю …..























