«Дорогі брати й сестри, з радістю приймаю вас на цій першій в цьому році загальній аудієнції і від щирого серця складаю вам та вашим родинам свої найщиріші побажання: Нехай Бог, Який через народження Христа, Свого Сина, вилив радість на цілий світ, огорне всі діла та дні своїм миром», – сказав Папа Венедикт XVI, приймаючи у середу, 4 січня 2012 р., кілька тисяч паломників у залі ім. Павла VI у Ватикані, додаючи: «Під час цієї катехизи бажаю коротко пригадати кілька тем, пов’язаних із святкуванням Господнього Різдва, для того щоб кожен з нас міг напитися з невичерпного джерела цього таїнства та принести життєві плоди».

Якою ж є наша перша реакція перед обличчям цього надзвичайного вчинку Бога, Який став Дитиною? За словами Святішого Отця – це радість. «Оце звіщаю вам велику радість», – каже ангел пастухам. З чого ж народжується ця радість? «Із здивування серця, бачачи, що Бог став близьким до нас, як Він турбується про нас, як діє в історії», – сказав Венедикт XVI, додаючи, що Різдво є джерелом радості саме тому, що можемо бути впевнені у тому, що Бог «понижується аж до рівня людини, щоб нас підвести до Себе». І як зауважив Папа, «всі різдвяні пісні є вираженням цієї радості» з приводу того, що «небо і земля поєдналися».

Духовність та богослов’я Різдва, вів далі Святіший Отець, описують цей факт, говорячи про чудесний обмін між божественним та людським. Першим актом цього обміну є те, що відвічне «Слово взяло на Себе нашу людськість, а взамін людська природа була піднесена до божественної гідності. Другий момент обміну полягає в нашій дійсній та глибокій участі в Божій природі Слова». Як зауважив Венедикт XVI, «мрія людини, започаткована ще в раю – хочемо бути, як Бог, – несподіваним чином здійснюється, не задля величі людини, яка не може стати Богом, але задля покори Бога, Який сходить, входячи до людської покори, підносячи її до справжньої величчі свого буття». Без цього, залишатиметься загадкою, для чого Бог створив людину, адже лише побачивши, що з нами Бог, можемо віднайти світло для свого існування, бути щасливими й жити у радості. Цей чудесний обмін особливим чином уприсутнюється у Пресвятій Євхаристії, адже беручи участь у Службі Божій, «ми підносимо Богові хліб і вино, плоди землі, щоб Він прийняв їх і перемінив, даруючи Себе Самого та стаючи нашою поживою, щоб отримуючи Його Тіло і Кров, ми стали учасниками Його Божественного життя».

Іншим аспектом Різдва, на який звернув увагу Папа, є те, що коли ангел явився пастухам, то їх «осіяла Господня слава». Святий Іван у пролозі до своєї Євангелії також говорить про Воплочене Слово як про світло, здатне просвітити кожну людину. «Христовий прихід розсіює темряву світу, наповнює Святу ніч небесним блиском та поширює на людські обличчя сяйво Бога Отця», – зазначив Венедикт XVI, вказуючи на те, що через Таїнство Воплочення Бог, Який раніше промовляв до світу через Своїх посланців, тепер «з’явився», вийшов зі свого недоступного світла, щоб просвітити світ.

Папа зауважив, що Церква не є світлом, але отримує світло від Христа, приймає його, щоб просвітитися та щоб його поширювати в повноті його сяйва. «І так повинно ставатися також в нашому особистому житті», – додав він.

«Дорогі брати й сестри, – сказав на завершення Венедикт XVI, – Різдво означає зупинитися та споглядати оце Дитя, Таємницю Бога, Який в покорі та убогості став людиною, але, понад усе, означає знову прийняти до свого серця цю Дитину, яка є Христом Господом, щоб жити Його життям, вчинити так, щоб його почуття, думки й діла стали нашими почуттями, думками й ділами; святкувати Різдво, отже, означає виявляти радість, новизну та світло, які це народження принесло в наше життя, щоб і ми для ближніх були носіями радості, справжньої новизни та Божого світла».

Джерело: Радіо Ватикан

Вже традиційно 1 січня кожного року Католицька Церква відзначає Всесвітній день миру. Ще його називають Днем всесвітніх молитов про мир. 8 грудня 1967 року цей день був започаткований Святішим Отцем Павлом VI.  Загальний лозунг Всесвітнього дня миру: «Пробач, і ти отримаєш мир». Темою цьогорічного дня є “Виховання молоді до справедливості та миру”.

Виховання молоді до справедливості та миру

1. Початок нового року, яким Бог обдаровує людство, є заохоченням для мене скласти усім, з великою довірою і любов’ю, спеціальні побажання, щоби період, який ми маємо перед собою, сповнився реальною справедливістю і миром.

З яким ставленням слід підходити до нового року? У Псалмі 130 ми бачимо дуже гарний поетичний образ. Псалмоспівець каже, що вірний чекає на Бога «більше, ніж сторожа світанку» (р. 6), очікує з незмінною надією, тому що знає, що Він принесе світло, милосердя і порятунок. Це очікування народжується з досвіду обраного народу, який визнає, що він був вихований Богом, щоб побачити світ у Його істинності та щоб не піддаватися пригнобленню перед загрозою лиха. Я заохочую вас, щоб 2012 року ви мали таку власну довірливу поставу до Бога. Це правда, що у рік, який добігає кінця, зросло розчарування через кризу, що гнобить суспільство, світ праці та економіки; коріння цієї кризи, перш за все культурні та антропологічні. Складається враження, що пелена темряви охопила наш час і не дає побачити відблиски денного світла.

В цій темряві людське серце все ще чекає світанку, про який говорить псалмоспівець. Це очікування особливо яскраве і помітне у молодих людей, і тому я думаю про них з огляду на той внесок, який вони можуть і повинні зробити в суспільство. Саме тому хочу представити Послання на XLV Всесвітній День Миру в перспективі освіти: «Треба виховувати молодих людей до справедливості та миру», бо я переконаний, що їх ентузіазм та ідеалізм схильні дати світові нову надію. Читати повністю…

«В ім’я Господа Ісуса Христа, нехай називається іменем «ІВАН ПАВЛО ІІ», згідно з даною нам благодаттю від животворящого Духа. Амінь», – такі слова промовив Митрополит Володимир (Війтишин) ввечері 31 грудня із балкону, ще недобудованого монастирського  храму святих Кирила і Методія у Крихівцях (Івано-Франківськ).

Останній день року 2011 у нашій парафіяльній спільноті пройшов під особливим молитовним настроєм, бо був наповнений гарними подіями.

Зранку у монастирській каплиці було відслужено Божественну Літургію в наміренні за всіх померлих парафіян та за душі в чистилищі.

Ввечері ми зустрічали нашого Владику Митрополита ВОЛОДИМИРА. Він приїхав до нашої спільноти, щоб відслужити подячний Молебень за прожитий рік. Слово Владики до присутніх стосувалося вдячності Богові за отримані дари.

Відтак відбулося надзвичайне дійство, яке особливо згромадило багатьох вірних, парафіян та гостей: посвячення дзвону.

Всі люди вийшли на подвір’я із запаленими свічками, а Митрополит з отцями на балкон храму, де знаходиться прекрасний 850-кілограмовий, ще не вмонтований дзвін, який в чині освячення отримав ім’я «ІВАН ПАВЛО ІІ». Назва ця дуже глибока і символічна для нашого Згромадження і для нашої парафії, бо саме Іван Павло ІІ, блаженний Папа є духовним батьком нашої Чернечої Родини Воплоченого Слова і саме в цей 2011 рік він був проголошений Блаженним. В цей рік ми запланували приготовити дзвін, в цей рік ми збирали пожертви і в цей рік ми мали велике бажання його посвятити. Привезли дзвін в день св. Миколая, і це сталось так, навіть незаплановано, дійсно як подарунок від Св. Миколая.

Прекрасні слова молитви спонукали всіх до роздумів про Бога і його цінність у житті людини: «Владико пресвятий, споглянь, смиренно молимо Тебе: споглянь милостиво на ревне моління нас, недостойних рабів твоїх, і дзвін цей… небесним святим благословенням і благодаттю всеосвячуючого Твого Духа благослови і освяти, влий в нього силу благодаті твоєї, щоб коли почують вірні раби Твої голос звуку його, укріпилися в благочесті і вірі, і мужньо стали проти всіх диявольських замірів, і перемогли їх молитвами та повсякчасними славословленнями Тебе, істинного Бога, до церкви ж на молитву вдень і вночі поспішно ведені були. Щоб через голос його вгамувалися, стихли і припинилися небезпечні бурі вітряні, гради і вихори, страшні громи і блискавки та всі згубні стихії» (Чин благословення дзвону).

І дійсно для всіх християн звук дзвону є благословенним, як про це закликав у молитві Архієрей: «Даруй усім рабам твоїм, які, почувши звук цього дзвону, прикликатимуть пресвяте ім’я Твоє і знаменом чесного хреста Твого огороджують себе, скоре визволення від усякої омани, чаклунства і різноманітних згубних діянь, а всі небезпечні ворожі заміри і наступи на благополучне здоров’я переміни».

Дзвін для всіх парафіян, а особливо звук дзвону – це знак, що треба задуматися: до чого він кличе? Що сталося? Чому дзвонять дзвони? Їх чути і в радості і в горі, коли парафіяльна спільнота радіє і молиться, а також, коли хтось помирає.

Після благословення, Митрополит від’їхав до Катедрального Собору на подячну св. Літургію, а ми з парафіяльною спільнотою розпочали також Літургію, на якій дякували Богові за надзвичайні дари, якими нас наділив Господь Бог протягом 2011 року.

Протягом минулого 2011 року ми у нашій молодій парафії мали 6 шлюбів-вінчань, 7 хрещень та 2 похорони: Читати повністю…