27 жовтня Унів зустрічав дітей та підлітків з «ораторію Дон Боско та «Місійного Дитинства», що є під опікою отців та сестер чернечої родини Воплоченого Слова. У цій прощі взяло участь близько 50 дітей  у супроводі аніматорів, сестер та отців у Воплоченому Слові.

Дитинство є одним з найкращих періодів нашого життя. Ми часто згадуємо те що запам’яталося нам саме з дитинства і пригадуємо це з посмішкою, бо як діти ми все сприймали з простотою у серці. Власне дитяча простота – це те найголовніше що робить дітей гідними Царства Небесного, про це і Христос говорив, що таких є Царство Небесне. Та з огляду на позитив простоти дитячого серця, часто через відкритість дітей як до доброго та к і до злого, вони потребують доброго проводу в житті. Без цього проводу, дитяче серце як губка прийматиме все: як добро, так і зло.

Дуже важливо є щоб на всіх парафіях, монастирях чи навіть при школах велася активна праця з дітьми, метою якої був би  добрий провід та збереження від злого впливу.

Чернеча родина Воплоченого Слова у праці з дітьми часто користає з духовності святого Івана Боско. Цей італійський святий опікувався безпритульними хлопцями засновуючи для них великі притулки. Ми організовуючи «ораторії», що є  часом відведений на молитву, працю та ігри з дітьми та молоддю, ставимо собі за мету дати для них добрий духовний провід. При парафії святих Кирила і Методія, якою опікуються отці Воплоченого Слова навіть діє відповідне приміщення, яке так і називається «Ораторій Дон Боско», що  з італійської означає «Молитовний дім отця Боско» де діти можуть не тільки молитися, але також і бавитись.

Так само при наших монастирях є маленькі спільноти дітей, які носять назву «Місійне дитинство». Власне воно було засноване одним французьким єпископом Карлом Августом у 1843 році. Він отримав листи від місіонерів Китаю, де вони розказували складну ситуацію дітей тієї країни. Владика разом з Паоліною Джарікот почав просити для них допомоги. Вони придумали організацію в якій християнські діти допомагатимуть дітям з місіонованих країн своїми молитвами та малими пожертвами. Це допомога дітям від дітей. Від самого початку ця справа була підтримана Святішим Отцем, папою Римським, а в 1922 році папа Пій XI підніс її до рівня папських діл, тобто тих, якими опікується сам папа. Місійне дитинство прагне щоб діти, які хочуть допомагати терплячим дітям через молитву, певні постанови та малі пожертви грошей, навчилися служити з радістю, покорою та щедрістю. Читати повністю…

Середа, 26 жовтня видавалася звичайнісіньким осіннім днем, але тільки не для групи Підлітків Воплоченого Слова. Саме цього дня вони, насолоджуючись шкільними канікулами, відправилися покоряти гірські вершини наших мальовничих Карпат. Цього разу вирішили побувати на горі Маковиця, що біля Яремче, і висота невелика, всього 978 м. над рівнем моря, і підйом туди неважкий.

Як вирішили, так і зробили. Зібралися в середу зранку, і вирушили в путь. Поки піднімалися на гору, милувалися незвичайними осінніми краєвидами Карпат, дзюрчанням гірських потічків, а щічки так зовсім по-зимовому щипав холодний осінній ранок. Вийшли на гору, а там… просто неземна краса. Дивишся вниз, і нічого не бачиш, бо там повсюди хмари.

Трохи перепочивши, почали готуватися і до духовної частини – до Служби Божої. Спершу всі бажаючі змогли приступити до святої Тайни Сповіді, що є головним приготуванням до Літургії, яку служив о. Софрон Зелінський, ВС, а відтак і до Святого Причастя. В часі проповіді, отець наголосив на тому, що Бога ми пізнаємо через сотворіння, і зараз тут, в горах, є дуже легко споглядати велич і всемогутність Господню, який щодня творить такі дива для кожного з нас.

В часі обіду, організованого на горі, ми мали можливість поспівати різних духовних пісень та побавитися в різні ігри.

Дуже щасливі і повні вражень від побаченого, Підлітки ВС поверталися додому. Але,навіть не зважаючи на втому, не могли проминути і прекрасного дерев’яного храму св. пророка Іллі, Студійського монастиря, що у Дорі. Тут всі змогли ще трошки помолитися, і послухати цікаві розповіді про отця Порфирія, старця, що проживав у цьому монастирі. Читати повністю…

(Інтерв’ю в газеті “Галицький Кореспондент”, Наталка ГОЛОМІДОВА)

Щоб розвіяти всі сумніви і стереотипи про життя монахів, найкраще прийти у монастир і поспілкуватися з ченцями, вважає настоятель чоловічого монастиря “Воплоченого Слова” у Крихівцях отець Йосафат Бойко. Ми вирушили до монастиря, щоб на власні очі побачити, як живуть сучасні монахи.

Крихівецька домівка ченців більше схожа на великий затишний особняк із доглянутим садом, ніж на понуре аскетичне житло, а її мешканці – двоє отців та ще кілька монахів ведуть активне й зовсім не нудне життя, постійно спілкуючись з молоддю та займаючись справами, які найближче до душі. Після розмови з отцем Йосафатом за горнятком кави можемо підтвердити – таки варто було прийти, щоби розвіяти свої стереотипи.

- Згромадження “Воплоченого Слова”, на перший погляд, зовсім не схоже на інші монаші чини.

Монастирі нашої спільноти зазвичай не є великими. Бо наша діяльність більше просвітницька. Працюємо у парафіях з молоддю, дітьми, у ЗМІ, наприклад, на радіо “Дзвони”.

Наша чернеча родина має три гілки – чоловічу, жіночу і третій чин мирян, які допомагають у нашій дільності. Чоловіча і жіноча гілки можуть належати до активних місійних спільнот, як наша у Крихівцях, або до контемлятивних, закритого типу, які спрямовані на молитовне внутрішнє життя, як спільнота сестер у Бурштині. Ми більше працюємо з людьми і проводимо багато часу за межами монастиря.

Тут, у Крихівцях, у так званому масиві “Долина” маємо Містечко Милосердя Святого Миколая, чоловічий монастир, і тепер з 2007 року зводимо монастирський храм Святих Кирила і Методія, який є на стадії будівництва. До парафії належать Крихівці-Долина і частина Загвіздя.

- Храм будується за благодійні кошти?

Певну суму коштів виділило місто, а решту дають жертводавці, але специфіка будівництва нашого храму така, що ми ніколи не оголошуємо благодійників. За принципом Євангелія, нехай не знає твоя права рука, що робить ліва рука. Щоб Господь відплатив жертводавцям за їхній добрий намір, але щоб вони не шукали у зведенні храму своєї слави. Краще не шукати у таких речах слави, бо як люди відплатять славою, то вже не знати, чи Бог заплатить.

- Нещодавно Ви разом з владикою Володимиром Війтишиним повернулися з Патріаршого Собору у Бразилії. Які Ваші враження?

У Бразилії відбувалося одночасно кілька подій. Патріарший Собор, який вперше за історію нашої Церкви скликався за межами України. Собор – це дорадчий орган патріарха, на який збираються всі верстви Церкви – від єпископів, священиків, монахів, монахинь і до звичайних мирян. Темою цього собору було богопосвячене життя, тобто монашество. Потім відбувався Синод єпископів – це зібрання закритого типу, де єпископи раз на рік обговорюють певні питання, які належать до їхньої компетенції.

В цей самий час у Бразилії святкували 120 років української еміграції до Бразилії. Собор проходив у містечку Прудентополіс, 75% населення якого є українцями. Ми йшли через місто, і багато людей на вулиці віталися “Слава Ісусу Христу!”. Це було несподівано і дуже приємно. У магазинах модного одягу манекени були у вишиванках і шароварах.

- Сьогодні легше уявити, як жили ченці кількасот років тому. А як живеться сучасним монахам? Читати повністю…

У неділю 23 жовтня по обіді в кінопалаці «Коперник» у м. Львові відбулася презентація документального фільму про монашество «Сіль». Цей фільм було створено з ініціативи Комісії УГКЦ у справах монашества за сприяння благодійної фундації «Renovabis». Режисер – Маріанна Кузан.

Зал кінопалацу був переповнений. Багато представників різних богопосвячених спільнот та мирян прийшли, щоби спільно переглянути цей втілений задум.  Своїми думками щодо фільму, налаштовуючи глядачів на плідний перегляд, поділилися Ректор УКУ о. доктор Борис Ґудзяк та пан Мирослав Маринович – проректор з питань призначення та місії університету.

Документальний фільм «Сіль» показує красу і багатство монашого життя і служіння, а також і важливість присутності богопосвячених осіб у житті Церкви та суспільства. Головний учасник документальної стрічки «Сіль» -  Блаженніший Любомир (Гузар). Своїм особистим прикладом довголітнього монашого служіння Архиєпископ Любомир розповідає про різні сторони такого способу життя, роздумує над труднощами монашого буття, дає поради тим, хто прагне ступити на цей шлях.

На закінчення перегляду зі словом подяки звернувся Владика Венедикт, єпископ-помічник Львівської Архиєрпархії.

Деякі слова з фільму, які є для кожного глядача такими заторкуючими:

Кир Любомир Гузар про приклад монашого життя: «Найкращим засобом заохочувати покликання є добрий примір. Коли людина, головно молода людина, бачить примір, гарний, живий, сильний примір монашого, богопосвяченого життя, вона захоплюється і на підставі того сама починає відкривати, що може і вона має таке покликання».

«Монах, який відмовляється спілкуватися з другим або молитися за нього, це не є монах, це є пародія монашества. Правдивий монах молиться за всіх»; Читати повністю…

Сестри Служебниці Господа і Діви Марії з Матара Чернечої Родини Воплоченого Слова відкрили місійну спільноту у Стрию на Львівщині. Урочисте відкриття відбулося у суботу 22 жовтня 2011 року при парафії Всіх святих українського народу, де саме і має осідок спільнота. Парохом тут є декан Стрийський о. Іван Барабаш.

Євангельськими словами «Ідіть же по всьому світу та проповідуйте Євангелію всякому творінню» (Мр. 16,15) сам Господь звернувся не тільки до своїх апостолів, але і до всіх християн. Цим Євангелієм є не хто інший, як Сам Христос, друга Особа Божа, що воплотився і став людиною, спасіння нашого ради. Згромадження Воплоченого Слова продовжує втілювати цю Заповідь у життя, про що свідчить відкритття нової місійної спільноти.

Розпочалися урочистості Архиєрейською Божественною Літургією, яку очолив Владика Тарас (Сеньків), Апостольський Адміністратор Стрийської Єпархії УГКЦ. Співслужителями були о. Іван Барабаш, декан Стрийського деканату та парох храму Всіх святих Українського народу, о. Йосафат Бойко, ВС, і о. Софрон Зелінський, ВС, – отці Згромадження з Івано-Франківська та отці з Єпархії.

У своєму привітальному слові, Владика Тарас побажав сестрам Божого благословення у нелегкій праці, якої на теренах Єпархії є дуже багато. Також висловив щирі побажання, що найближчим часом прийматиме до лав Єпархії також і Спільноту Отців ВС, яких з великим нетерпінням очікує.

На свято приїхали численні знайомі, родичі, члени ІІІ Чину та Молодь ВС з Івано-Франківська. Після Літургії, відбувався невеличкий святковий фуршет, під час якого сестри розказували про історію Згромадження, демонстрували фільм. В цьому часі отці Згромадження з Молоддю ВС, єпархіальні отці та сестри з інших спільнот мали можливість привітати сестер-місіонерок: с. Марію Християнку (Настоятельку спільноти «Всіх святих Українського народу») та с. Марію Євхаристії. Читати повністю…

«Марто, Марто, ти клопочешся та побиваєшся про багато одного потрібно. Марія вибрала кращу частку, що не відніметься від неї», – слова, сказані Ісусом Христом Марті, сестрі Лазаря, є неабияк актуальними і на сьогоднішній день. Багато сучасних дочок, дружин, матерів та бабусь часто побиваються та клопочуться про багато чого, а найголовніше забувають. Ми дбаємо, щоб наші діти жили в достатку, не відчували себе обділеними в матеріальному забезпеченні, але часто забуваємо про те який спосіб життя вони ведуть, чи перебувають у Божій ласці, чи живуть з Богом.

Спільнота «Матері в молитві», що на парафії Святого Архистратига Михаїла в с. Яблунька (Богородчанський район) та інші учасники цієї спільноти з навколишніх парафій (сіл Пороги та Гута), за прикладом євангельської Марії прийшли до Господа і вибрали цю кращу частку, яка від них не відніметься. В середу 19 жовтня ця спільнота запросила до себе на реколекції отців Згромадження Воплоченого Слова, щоб почути слова Господа і отримати цю невід’ємну частку напоумлення до праведного життя.

Отець Йосафат Бойко, ВС та диякон Антоній Вацеба, ВС прибули на реколекції з самого ранку і розпочали все молебнем до Богородиці під час якого о. Йосафат давав першу науку про покору на основі вчення святого Альфонса Ліґуорі. Отець реколектант в особливіший спосіб наголосив власне  саме на цій чесноті, оскільки усі жінки за прикладом пресвятої Богородиці повинні найперше плекати у собі чесноту покори таким чином втікаючи від найбільшого гріха гордості. А після молебня, в часі святої сповіді, диякон Антоній розповідав усім учасникам реколекцій про молитву на вервиці та про заохоту до цієї молитви Пресвятої Богородиці, яку вона давала під час своїх з’яв у Фатімі. Читати повністю…

15 жовтня 17 студентів групи Молоді Воплоченого Слова (група молоді, якою опікуються отці та сестри Згромадження Воплоченого Слова) відправилися підкоряти гору Хом’як. Очолював групу о. Софрон Зелінський, ВС, який і провадить щонедільні зустрічі молоді при храмі Різдва Христового в м. Івано-Франківську. Розпочали свій маршрут із Божественної Літургії у церкві, а відтак вирушили в дорогу.

Ще зранку у всіх були великі сумніви відносно сходження на гору, оскільки дорогою з Івано-Франківська їх супроводжував рясний та проливний дощ. Але всі сумніви розвіялись, як-тільки прибули до села Поляниця (Буковель). Тут вся місцевість була притрушена першим (ще осіннім) снігом. Саме з цього села і починався маршрут.

Гора Хом’як (Надвірнянського р-ну, Івано-Франківської обл.) сягає 1544 м. над рівнем моря. Підйом для молоді не був складним, але досить протяжним, близько 3,5 год. Моментами їх супроводжувала легка втома, але краса навколишньої природи не давала можливості зосередитися на цьому. Височенні сосни та молоді ялиці були вкриті пуховою периною. Хоча ще не прийшла зима, але природа вже потурбувалася про свої вічнозелені красуні. Мілководні гірські потічки часто пробігали то ліворуч, то праворуч від групи, демонструючи лагідність, а одночасно і свою могутність.

Пройшло зовсім небагато часу, і група молоді вже на рівнині, з якої видніється шпиль гори Хом’як. Ще трішки часу, і всі вже милуються краєвидами, стоячи на вершині. Але і на самій горі не менше диво – всіх з відкритими обіймами зустрічає Пресвята Богородиця,  кількаметрова величава статуя якої там розташувалася. Читати повністю…

  «…Істинно, істинно говорю вам: Якщо не споживатимете тіло Чоловічого Сина й не питимете його кров, не матимете життя в собі» (Йо. 6,53)

Ці слова Ісуса Христа, що їх записав святий апостол і євангелист Йоан мають стати для нас дороговказом  у нашому житті. Тому з огляду на те, що саме ця правда віри є запорукою для нашого спасіння, багато сучасних релігійних рухів, сект та організацій, які видають себе за правдиві церкви, напряму заперечують реальну присутність Ісуса Христа у Святому Таїнстві Причастя.

У цій статті ми постараємося розглянути найактуальніші питання, що можуть зацікавити нас стосовно Святого Причастя. Богословська, догматична, літургійна та, зрештою, і практична сторона цієї теми, не є, на жаль, загально відома для всіх вірних Католицької Церкви, тому власне метою цієї статті є глибше пізнати для себе те, в що ми віримо і розвіяти будь-які сумніви, що повстають у наших серцях.

Отже, найперше нам потрібно розвіяти той сумнів, що святе причастя це тільки символ тіла і крові Христа, а не його реальна присутність.

Нагадаю, що так вчать протестантські церви, а саме: лютерани, кальвіністи та баптисти (євангелисти, п’ятидесятники та адвентисти), а також цю єресь проповідує найбільша сучасна секта Свідків Єгови. Сам Христос їм це заперечує коли  говорить: «Беріть, їжте: це моє тіло». Потім узяв чашу, воздав хвалу і подав їм, кажучи: «Пийте з неї всі, бо це кров моя Нового Завіту, яка за багатьох проливається на відпущення гріхів» (Мт. 26,26-28). Якби Ісус мав на увазі тільки символіку тіла і крові тоді логічно, що його слова були б приблизно такі: « Беріть, їжте бо це є символ мого тіла і беріть, пийте бо це є символ моєї крові», – але Христос каже буквально: «…це моє тіло,.. і …це кров моя…». Тому робимо для себе чітку позицію, якщо вище перелічені протестантські церкви та Свідки Єгови сумніваються у правдивості слів Христа, то, отже, потрібно сумніватися в тому що вони навчають. Читати повністю…

Вже кілька років поспіль, у музичній школі № 1 по вул. Незалежності, відбувається урочиста посвята в «Юні музиканти» дітей, які розпочинають нелегку дорогу. Вчитися грати на якомусь інструменті – річ непроста, а вимагає багато зусиль. А йдеться про дітей навіть від 5 років. Так і цього разу, у празник Покрова Пресвятої Богородиці, на запрошення директора школи, посвяту здійснив о. Йосафат Бойко, ВС.

При музичному марші дітей до зали Дмитра Січинського урочисто вводили директор школи та священик. Слово привітання мала директор школи, а відтак о. Йосафат нагадав про момент з Тайни Хрещення, коли священик помазує вуха того, кого христить і каже «Нехай буде відкритий слух його (її)». А оскільки, той хто ступає на дорогу музики повинен мати «добре відкритий» слух, повинен завжди уповати на Господа, який «відкриває» слух кожної дитини. А також нагадав, що всі діти повинні мати відкритий слух на те, що кажуть вчителі і батьки, тобто бути послушними. Читати повністю…

Дорогі друзі! Пропонуємо Вам новий номер, вже 5-ий цього року, “Парафіяльного Вісника”. Цей випуск є присвячений Празнику Покрова Пресвятої Богородиці, який будемо святкувати 14 жовтня. В даному номері о. Йосафат у вступній статті “Слово Пароха” зосереджує увагу на тему богопосвяченого життя, посилаючись на слова  з доповіді Владики Венедикта на патріаршому Соборі у Бразилії. А також розказує про поїздку до цієї країни і про те, що змогли побачити та відвідати.

Оскільки цей вісник готувався також до Прощі Чернечої Родини до Зарваниці, яка відбулася в суботу 9 жовтня, то містить одну статтю про чудотворні ікони, яку підготував о. диякон Теодосій Савчук.

Отцеь диякон Антоній Вацеба пояснює суть св. Причастя та подає практичні поради, як приступати до Святих Таїн, тобто до Євхаристії.  Для духовного читання знову пропонуємо навчання про молитву зі збірника Святих отців, а о. Роман Влашин продовжує свою рубрику “Божі Заповіді потрібно знати“, пояснюючи 1 Заповідь і говорить про “способи служіння Єдиному Богові”.

Запрошуємо Вас читати та розповсюдити наш вісник, переславши електронний варіант своїм друзям, або взявши в нашому монастирі газетний варіант і подарувати своїм близьким і знайомим.

Прес-центр Парафії