Чернеча Родина Воплоченого Слова

запрошує взяти участь у щорічній ПРОЩІ до Зарваниці.

Намірення цьогорічної прощі:

за християнські родини та за нові покликання до богопосвяченого життя

Проща відбудеться в СУБОТУ 8 ЖОВТНЯ перед святом ПОКРОВА ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ

Виїзд: 7.00 - Крихівці-Долина (вул. Набережна),

7.15 – Храм Різдва Христового (вул. Мазепи)

Запис проводиться до 5 жовтня:

1. У Чоловічому Монастирі Воплоченого Слова, вул. Вербова, 12 у Крихівцях;

2. У Храмі Різдва Христового, вул. Мазепи (біля парку);

У Прощі братимуть участь священики, брати та сестри Чернечої Родини «Воплоченого Слова» з Івано-Франківщини, Закарпаття та Півдня України, жителі «Містечка Милосердя Св. Миколая» з Крихівців, члени Третього Чину ВС, вірні парафії Різдва Христового та Свв. Кирила і Методія, доброчинці та приятелі Згромадження.

 о. Йосафат Бойко, ВС

Вівторок 27 вересня, став особливим днем для всього Згромадження Воплоченого Слова в Україні – саме в цей день, в празник Воздвиження чесного і животворящого Хреста, троє братів отримали дияконські свячення. Їх уділив Преосвященний Владика Володимир (Війтишин), правлячий Архиєрей Івано-Франківської Єпархії УГКЦ. Чин рукоположення в сан диякона відбувся в с. Лисець, Богородчанського району, де саме святкували храмовий празник.

Грецьке слово «діяконос» означає «слу­житель». Вживає його ап. Павло в листі до Тимотея (І Тим. 3,8-10) і до филип’ян (1,1). Чин цей встановили самі апостоли, щоби звільнити себе від обов’язків чисто матері­ального порядку: «Не личить нам лишити слово Боже та при столах служити» (Ді. 6, 2). Тож вибрали вони сімох мужів, «повних Духа і мудрости» – «і поставили їх перед апостолами і, помолившись, поклали на них руки» (Ді. 6,6).

Всі троє дияконів: Іван (Василь) Барчук, ВС, Петро (Степан) Цідило, ВС, та Дмитро (Роман) Козак, ВС, навчаються на останньому курсі міжнародної семінарії імені святого Папи Вітальяно, що знаходиться в містечку Сені (Рим, Італія). Після свячень і ще короткого часу канікул, вони знову повернуться до Італії, де на них чекає ще один, дуже нелегкий рік навчання.

Після свячень, Владика Володимир щиро привітав новопоставлених дияконів, а також висловив свою радість з того, що має чергову нагоду послужитися Згромадженню Воплоченого Слова. Він розповів, що на початку вересня, коли він, разом з Владикою Миколаєм (Сімкайлом) та з о. Йосафатом Бойком, ВС, були у Бразилії, то там вже святкували празник Воздвиження чесного Хреста (за Григоріанським календарем) і саме у спільнотах Згромадження Воплоченого Слова. Через це йому вдвічі приємніше, що в цей день він знову святкує в оточенні монахів та монахинь Воплоченого Слова. Читати повністю…

Вже минуло 13 років від облечин перших братів Згромадження Воплоченого Слова в Україні. Саме сьогодні – 26 вересня. І за ці 13 років хочемо подякувати Богові, за ласку покликання і просимо за ласку витривалості у покликанні. Дякуємо всім тим людям, які були нам близькими протягом цих років. Тому пригадаємо, як воно було… (З Книги Історія ЗВС).

“Можна сказати, що наша місія в Україні почалася тоді, коли Отець Буела помолився на гробі свщмч. Йосафата Кунцевича в базиліці св. Петра (Ватикан) у 1991 році, просячи ласку заснування наших монастирів в Україні. В той час Україна ставала незалежною.

Ще у липні того ж самого року (1991) о. Буела разом з іншими священиками Згромадження поїхав у Польщу, коли Папа Іван-Павло ІІ здійснював візит до своєї батьківщині. З тієї нагоди Папа відвідував також м. Перемишль (біля кордону з Україною), а оскільки отці знали, що кордон з тодішнім СРСР недалеко, то вирішили наблизитися як можна більше і помолитися за підпільну Церкву:

«Там був кордон, що розділяє Польщу та Україну. Побачили ми сітку та червону таблицю, а на ній написано: «Польська». Посередині був моноліт; за ним стояв стовп з гербом СРСР (з серпом та молотом, бо радянська імперія ще не розпалась), та інші колони з колючим дротом. Як «справжні аргентинці», поглянувши, що нікого не було на другій стороні … переступили! Завдяки п. Івану Дем’янчуку ми змогли здійснити цю поїздку. Він був дуже зворушений за можливість поцілувати землю своїх предків.

Тоді ми зробили «по-своєму»: закопали в землю вервицю, Хрест Матара та медалик Чудотворної Діви Марії, яку подарувала мені Мати Тереза з Калькутти; заспівали до Богородиці «Сальве», просячи про ласку заснування в Україні; Пітуфо (кличка о. Альфредо Хофре) десь 40 метрів від огорожі поклав пам’ятку Марсельо, де було написано: «Коли хтось мав би цікаву інформацію про нього (Марсельо), просимо звертатися до Згромадження Воплоченого Слова…» тощо. Уявіть собі! Якби нас схопили в той момент, ми би попали в сам КДБ! Також ми просили ласку проголошувати Євангеліє для тієї мученицької нації, де стільки людей, переслідуваних Сталіним, померло за віру.

(…) Як на мене, якщо Бог дав мені ласку витривалості у вірі серед прогресистських течій в семінарії, де вчився, то я напевно приписую її якійсь душі із «залізної завіси», бо з малого мене навчили після Вервиці молитися «Вірую» за Церкву в підпіллі. Ми не можемо не дякувати за це і робимо це, посилаючи туди священиків». [Vox Verbi, Carlos Miguel Buela, 08.08.1994, N 5. Цей факт документовано відеозаписом, який зберігається в архіві ЗВС в Аргентині]

Прохання о. Буели сповнилося у 1993 р. з призначенням 4 священиків Згромадження в українську єпархію в Буенос-Айресі, на запрошення владики Андрія Сапеляка, СДБ. Двоє – на душпастирську працю в українській церкві Покрови Пр. Богородиці м. Буенос-Аірес, і двоє – вивчати візантійський обряд та готуватися на місію в Україну. Ось таким чином почалося заснування східної гілки нашого Згромадження.  Читати повністю…

21 вересня у каплиці монастиря Святої Софії Премудрості Божої у м. Бурштин була відслужена святкова Літургія Різдва Пресвятої Богородиці. Богослуження очолив о. Софрон Зелінський, ВС. Співслужили о. Йосиф Попович, ВС, о. Теодор Мацапула, ВС, о. Григорій Рогацький, ВС, а також о. Ігор Тузик та о. Ігор Панчук.

На святі була присутня провінційна настоятелька сестер Служебниць Господа та Діви Марії з Матара с. Марія Сліз та сестри з усіх монастирів Згромадження в Україні.

Під час Літургії відбулося прийняття нової сестри до контемплятивної спільноти.

С. Марія Замилування Петрів, привселюдно прочитаною молитвою, засвідчила своє бажання розпочати контемплятивний спосіб життя.

Життя в контемплятивному монастирі, як і богопосвячене життя вцілому, має свій випробувальний термін- період підготовки до остаточного вступу до життя в усамітненні та тиші. Цей час триває 4 роки. Таку духовну підготовку з великою радістю вже пройшли двоє перших українських контемплятивних сестер нашого Згромадження м. Марія Цариця всіх сердець Масляк та с. Марія Пречиста Совтус.

Під час Літургії ці  монахині урочисто склали обіцянку до кінця життя перебувати у спогляданні Господа, працюючи для спасіння душ, молячись, перебуваючи в усамітненні та тиші, чинячи щедру покуту. Вікарія Генеральної настоятельки с. Марія Консолята, яка з цієї нагоди прибула до України з Риму, засвідчила прийняття сестер до такого способу життя та вручила сестрам монаше правило, яке вони повинні з любов’ю та досконалістю виконувати.

Наступного дня, на подяку за ці духовні ласки, місійні сестри провінції разом із Вікарією Генеральної настоятельки та провінційною настоятелькою, здійснили паломництво до Зарваницької Божої Матері.

Спільнота Сестер, Бурштин

20 вересня у сестер Чернечої Родини Воплоченого Слова, що у місті Бурштині, розпочалися святкування з нагоди 2-ї річниці від дня заснування контемплятивного монастиря.

Наше Згромадження може мати два типи монастирів: місійний (їх у нас більшість), та контемплятивний. Контемплятивний монастир – це монастир, у якому монахи чи монахині провадять закритий, затворницький спосіб життя, перебуваючи більше часу в молитві. Перший такий жіночий монастир нашого Згромадження в Україні був заснований у 2009 році у місті Бурштині.

Святкування починалося ввечері, напередодні одного із дуже великих Богородичних празників нашої Святої Церкви – Різдва Пресвятої Богородиці. Спочатку відбулася Велика Вечірня з Литією празника, яку очолив о. Йосафат Бойко, ВС, разом з двома дияконами. Після святкової вечірні було освячено дві намісні ікони Христа і Богородиці, а також запрестольний хрест, який сестрам-монахиням подарували місцеві жертводавці. Також був освячений новий фелон, що користуватиметься у монастирській каплиці на всі Богородичні свята. Читати повністю…

Як ми вже повідомляли раніше, відразу після урочистого завершення V Сесії Патріаршого Собору УГКЦ про Богопосвячене Життя в УГКЦ, що проходив у Прудентополісі з 31 серпня по 4 вересня 2011, у Куритибі розпочав свою роботу СИНОД ЄПИСКОПІВ УГКЦ. Тут пропонуємо вам Офіційний комунікат Синоду.

З 4 до 11 вересня в м. Куритиба (Бразилія) відбувся Синод Єпископів Української Греко-Католицької Церкви, у якому, відповідно до норм церковного законодавства, взяли участь 34 єпископи з України, США, Канади, Австралії, країн Центральної та Західної Європи і Латинської Америки, в тому числі два єпископи-емерити. Запрошеним на Синод був рівно ж преп. о. Дмитро Григорак ЧСВВ, єпископ-номінант Бучацької єпархії.

Нагодою для проведення цього Священного Синоду саме у Бразилії стали два ювілеї: 120-річчя прибуття перших українських поселенців до цієї країни та 100-річчя служіння серед них Згромадження сестер служебниць Непорочної Діви Марії. Ієрархія УГКЦ з усього світу прибула до цієї латиноамериканської країни, щоб спільно з місцевою Єпархією святого Івана Хрестителя відсвяткувати ці ювілеї та подякувати Богові за опіку над нашим народом за весь цей час. Синодальні отці, беручи участь у святкуваннях та спілкуючись із вірними в різних парафіях Куритибської єпархії, з радістю ствердили, що, незважаючи на час та обставини, українці в Бразилії зберегли свою національну та церковну ідентичність. Ключову роль у цьому, на думку спостерігачів, відіграла УГКЦ. Водночас було зауважено, що необхідно застосовувати нові пастирські підходи, щоб підтримувати національну і церковну свідомість наших вірних, а особливо молоді. Корисним міг би бути, на думку владик, обмін прочанами та студентами між Україною та Бразилією, поширення відеоуроків з української мови в українських школах, які функціонують в місцях великого скупчення українців, передовсім у південних провінціях Бразилії, запровадження шкіл східнохристиянської духовності на базі парафій та чернечих спільнот УГКЦ в Бразилії. Читати повністю…

Після двох тижнів перебування у провінції Парана (Куритиба і Прудентопіль) у Бразилії, Владика Володимир Війтишин  та Владика Микола Сімкайло у супроводі о. Йосафата Бойка, ВС відвідали монаші доми отців та сестер Згромадження Воплоченого Слова.

В неділю після заключного богослужіння у Куритибі з нагоди завершення Синоду Єпископів УГКЦ та з нагоди святкувань 120-літнього Ювілею української Емміграції у Бразилії, два Владики з отцем відлетіли до Сан Паоло, найбільшого міста у Бразилії і одного з найбільших у світі: населенням більше 11 мільйонів мешканців в межах міста, це найбільше місто країни та одне з найбільших у світ. Місто займає територію в 1 523 км² та є центром великої агломерації із населенням 22 млн. мешканців, також одної з найбільших у світі. Місто широко відоме своєю перемінливою погодою, постійними дорожніми пробками, величезним числом гелікоптерів, своєю архітектурою і великим числом хмарочосів. Місто є важливим транспортним центром, кілька аеропортів, серед них Гуарульюс і Конгоньяс — найбільші аеропорти країни, — сполучають місто з багатьма містами у країні та за її межами.

Наші Владики  зупинилися у приміщенні семінарії, відправили урочисту Службу Божу у понеділок для спільноти Отців, братів та сестер у семінарійній каплиці. Літургію відправляли по-українські, а всі присутні мали тексти по-іспанськи і по-португальськи. Обідали у малій семінарії. Ввечері семінаристи співали для гостей з України, а українці ділилися своїми піснями.

Згодом ще напишемо маленьку хроніку нашого перебування у Монастирях Воплоченого Слова у Бразилії, бо вже сьогодні відправляємося до України.

о. Йосафат Бойко, ВС

Резолюції V-ої сесії Патріаршого Собору УГКЦ на тему «Богопосвячене життя»

Прудентополіс, Бразилія 31 серпня – 4 вересня 2011 р. Б.

Ми, делегати V-oї сесії Патріаршого Собору УГКЦ на тему «Богопосвячене життя» зібралися, щоб обговорити стан богопосвяченого життя у нашій Церкві та випрацювати певні напрямні щодо перспектив його розвитку.

У сесії Собору взяли участь делегати – єпископи, священики, богопосвячені особи та миряни – з України, Бразилії, Аргентини, Центральної та Західної Європи, США, Канади, Австралії та Парагваю та Казахстану.

На пленарних засіданнях і під час роботи в групах учасники Собору визнали богопосвячене життя у всій різноманітності його форм як безцінний дар Божий для нашої Церкви, який ми повинні шанувати та дбайливо плекати. На основі цього, відповідно до статуту Собору, пропонуємо:

А. Роздумуючи над ідентичністю богопосвяченого життя:

1. На всіх рівнях Церковного життя дбати про глибше усвідомлення суті покликання, завдання та ролі богопосвячених осіб у житті Церкви і народу, постійно переосмислювати суть такої посвяти, оновлювати духовне життя богопосвячених спільнот та плекати дальший розвиток богопосвяченого життя в УГКЦ. Просити Синод Єпископів УГКЦ випрацювати стратегію розвитку богопосвяченого життя УГКЦ.
2. Для глибшого розуміння богопосвяченого життя та плекання пошани до нього розробити програму його кращого пізнання серед мирян (особливо молоді), семінаристів, священиків та катехитів.
3. Постійно пригадувати богопосвяченим особам, що їхнє покликання є особливим даром Божим та запросити їх до глибшого переосмислення власного життя з метою перетворення їх спільнот у вогнища правдивого християнського життя.
4. Стверджуємо, що богопосвячені особи мають моральний авторитет у Церкві, який базується на багатій спадщині їх попередників, тож нехай його цінують, бережуть та будуть у змозі примножити і передати майбутнім поколінням, пам’ятаючи про ту велику відповідальність, яку вони несуть за дар свого покликання.
5. Визнати, що наріжним каменем богопосвяченого життя є змагання до святості, яке звершується через покаяння та єднання з Богом, внутрішнє преображення, глибоке молитовне життя, аскезу та невтомну безперервну працю над собою. Читати повністю…

3 вересня 2011 р. закінчилась праця V Сесії Патріаршого Собору УГКЦ, який проходив у бразилійському містечку Прудентопілісі. Темою третього робочого дня було «Виховання (формація) богопосвячених осіб».

Перший доповідач, о. Марко Морозович із США, наголосив на  що джерелом літургійного та духовного виховання богоспосвячених осіб є церковне правило, бо саме через літургійну молитву ми глибше переживаємо особисту зустріч з Ісусом Христом. Відтак, п. Павло Ногас, представник мирян від куритибської єпархії, у своїй співдоповідь проаналізував вплив середовища сім‘ї на виховання покликань до богопосвяченого стану. А про роль молодіжних організацій у плеканні покликань розповів Назар Дуда. Натомість про парафіяльні спільноти і їх вплив на плекання покликань до богопосвяченого життя розповіла с. Дженес Солюк, СНДМ.
Дообіднє засідання завершилось доповіддю блаженнішого Святослава Шевчука, який наголосив на ролі та місці інтелектуального виховання у житті богопосвячених осіб. Він вказав, що метою інтелектуального вишколу монашества Читати повністю…