Великий піст. Які обмеження він накладає, звідки пішла така практика і про що найголовніше пам’ятати — у розмові з отцем Йосафатом Бойко.
— Отче Йосафате, люди часто розцінюють піст як просту відмову від м’ясного та молочного. А що каже церква?
— Дійсно багато людей зводять його лише до стриманості від їжі. Але обмежувати піст тільки цим — недооцінювати його. Для нас важливо розуміти, що піст — найперше, стриманість від злого. Коли я пощу, я роблю обмеження, я умертвляюся заради якоїсь цілі. Читати повністю…

9 березня 2011 року, як і кожної середи цілого року, Святіший Отець Папа Бенедикт XVI провів загальну аудієнцію, на якій зібралися численні паломники з цілого світу. Зал Папи Павла VI (чи Зал Нерві від імені відповідального Пєра Луїджі Нерві, відкритий в 1971 році)  наповнився вже перед  10 годиною, задовго до того моменту, коли з’явився Папа під крики та оплески присутніх з різних країн, що можна помітити через різні прапори, які видніються в залі. Варто зазначити, що цей зал вміщає близько 12 000 вірних.

Цього разу аудієнція припала у Попільну Середу, якою розпочинається Великий піст, т.зв. Чотиридесятниця. На Україні, згідно юліанського календаря, піст розпочинається понеділком І-го тижня, а в інших вірних Католицької Церкви у так звану «попільну середу». Бо саме в цей день в часі Служби Божої відбувається обряд посипання чи помазання попелом голови вірних.  Попіл отримується зі спалення посвячених пальм у Квітну неділю попереднього року. Коли священик посипає голову вірних, промовляє слова: «Покайтеся і наверніться, бо Царство Небесне близько» або «Ти – порох і в порох обернешся». Читати повністю…

Всечесні отці, преподобні монахи та монахині, дорогі семінаристи, возлюбленні брати і сестри у Христі!

Великий Піст – це благодатний час для того, щоб поглибити розуміння сенсу та цінності нашого християнського буття, краще усвідомити таїнство Хреста і здійснити глибоке та цілісне навернення до Бога. Таке навернення означає: звільнитись від егоїзму, спокуси володіння, бажання панувати над іншими, і почати керуватись у житті Божою волею, служити Йому та своїм ближнім на зразок Ісуса Христа.“Служити Богу” – означає також ставитись з повагою до ближнього та всього створеного Богом світу так, як Він цього хоче. Це означає, з вдячністю приймати те, що Господь дарує в природі, використовувати і розвивати ці дари, а рівночасно й оберігати для майбутніх поколінь. Перш за все слід було б з’ясувати істинне значення посту, заглибитись в його зародження, розвиток, застосування тими людьми, що зустрічаються на сторінках Святого Письма, які є прикладом передань Церкви. Читати повністю…

ЄПАРХІАЛЬНИЙ СОБОР

«БОГОПОСВЯЧЕНЕ ЖИТТЯ В УГКЦ»

Олег Жерноклєєв

завідувач кафедри всесвітньої історії ПНУ ім. В. Стефаника, д-р істор. н., професор, ІІІ Чин ВС

Оскільки тема є доволі широкою, як за предметом, так і хронологією, практично неможливо детально та вичерпно розкрити її в одній доповіді. Тому ми зробили спробу певного узагальнюючого погляду на історію чернецтва в цілому з акцентом на його початках, коли чітко означилися його суть і характер, а також на окремих вузлових моментах і міркуваннях, які здалися нам важливими для розуміння цього феномену.

Чернецтво – це поширена в ряді релігій (християнстві, буддизмі та ін.) форма реалізації ідеалу праведного життя, що передбачає зречення світу й аскетизм[1]. Історично чернецтво зародилося спочатку в буддизмі (в Індії та інших країнах Південної та Південно-Східної Азії) у середині І тис. до н.е. Ще донедавна в деяких буддійських країнах чернецтво складало до третини, а в окремі періоди й до половини всього чоловічого населення[2]. Читати повністю…

ЄПАРХІАЛЬНИЙ СОБОР

«БОГОПОСВЯЧЕНЕ ЖИТТЯ В УГКЦ»

о. маг. Йосафат Фітель, ЧСВВ

«Післаництво богопосвячених осіб»

Основою життя богопосвячених людей є покликання служити Богові. Господь вибирає собі людей і посилає до свідчення віри і любові. Кожну добру справу, яка має на меті поширювати Боже Царство на землі, називаємо післанництвом або, іншими словами, апостольською працею. Богопосвячене життя у ширшому значенні – це дар і післанництво. У вузькому значенні – це постійний духовний розвиток людини, яка посвятилася Всевишньому у євангельських радах для добра Церкви й Божого люду.  Усе, що переживає богопосвячена людина: потреби, переміни, доповнення, досвід – все це впливає на процес розвитку віри, надії й любові до Господа і ближнього, на здобування духовного досвіду й передавання його Церкві.

Завданням богопосвячених людей є постійне пізнавання Бога, Його всемогутності та безмежної любові до людини. Воно найперше відбувається через молитву. Читати повністю…

ЄПАРХІАЛЬНИЙ СОБОР

«БОГОПОСВЯЧЕНЕ ЖИТТЯ В УГКЦ»

о. д-р Володимир Груца, ЧНІ

«Покликання як завдання»

Найперше хочу привітати всіх учасників Собору богопосвяченого життя Івано-Франківської єпархії. Бог вже давно передбачив для нас цю зустріч, хоче нас чогось навчити, може хоче нам черговий раз показати, що Він є присутній в човні нашого життя. Йому не байдуже, як і куди ми йдемо.

Божий поклик: між ідеалами і дійсністю

На різних етапах історії, протягом століть, Бог в різний спосіб кликав і надалі кличе різних людей до наслідування і служіння. В цьому зустрічаються також перешкоди, труднощі. Найбільше напруження відчувається між очікуванням від людей, які покликані, і реалізацією даного покликання. В Святому Письмі є багато гарних місць щодо теми покликання, які додають мужності і відваги. І якщо сьогодні людина вибирає служіння Богові, незалежно в який спосіб, то на сторінках Біблії можні знайти потіху і силу. В Старому і Новому Завіті Бог по-різному звертається до людей, об’являється їм, просить мобілізувати сили, відповідаючи на потреби і виклики часу. І Бог ніколи не перестає Читати повністю…

ЄПАРХІАЛЬНИЙ СОБОР

«БОГОПОСВЯЧЕНЕ ЖИТТЯ В УГКЦ»

† Софрон Мудрий, ЧСВВ

Монаше – чернече життя – це стан святості тут на землі і у вічності

Високопреподобні й дорогі в Христі монахи, отці і брати, монахині, благодать Божа зібрала нас нині, щоби ми спільно застановилися коротко над найважливішою річчю і метою нашого монашого, чернечого життя, тобто над нашою святістю.

Спитаєте може, а що ж це такого та святість, що вона означає? В чому заключається Святе Писання й Літургія оголошує Бога святим? Вона також називає Ісуса Христа єдиним святим, складає хвалу «всім святим», святими є ангели, і ми всі люди покликані, щоби стати святими. Що ж тоді є ця святість? Її можемо здефініювати (визначити), що святість – це реальність, близька до тайни Божої, до Богослуження і моралі. Святість містить в собі поняття чогось чистого і священного, але стоїть вона вище від них і здається недоступною, такою яка належить лише Богові, хоч її приписують, всьому тому, що Бог створив. Святість людини згідно з католицьким вченням є Читати повністю…

ЄПАРХІАЛЬНИЙ СОБОР «БОГОПОСВЯЧЕНЕ ЖИТТЯ В УГКЦ»

о. ліц. Йосафат Бойко, ВС
«Плекання покликання та формація богопосвячених осіб»

Преосвященні Владики, Всечесні та Преподобні Отці, Брати і Cестри у монашестві, дорогі браття і сестри у Христі!

Маємо гарну нагоду сьогодні на цьому Єпархіальному Соборі – молитися разом та спільно, на рівні нашої локальної Церкви, переглядати та обговорювати, роздумувати та споглядати спосіб життя осіб, які посвятилися Богові через монаші обіти. Цим засвідчуємо, що богопосвячене життя «не є чимось ізольованим і маргінальним, а реальністю життя всієї Церкви»[1], а що «дійсно перебуває у самому серці Церкви як вирішальний чинник її місії, оскільки воно «виражає найглибиннішу сутність християнського покликання».[2] Як колись на Вселенському Соборі, так і сьогодні, на нашому Єпархіальному, можемо ствердно сказати, що «богопосвячене життя допомагало і підтримувало Церкву не тільки в минулому, але й тепер і на майбутнє є цінним та необхідним даром для Народу Божого, адже воно нерозривно пов´язане з її життям, святістю і місією».[3] Читати повністю…

Знову маю нагоду написати Вам  кілька слів напередодні таких Величних Свят, які прийдуть незабаром. У більшості країн світу ці свята вже святкують, а ми ще в очікуванні.

Ставлю собі за мету запитати: чи цьогорічні свята будуть чимось відмінними від минулорічних? Чи ми у чомусь навчилися святкувати краще? Чи наші святкування матимуть цілком християнський вигляд, а чи може будуть звичайним застіллям та нагодою зустрітися з нашими знайомими? Чи будемо святкувати Різдво Христове з Христом чи без Христа?

Читати повністю…

Походження та поширення вертепу на українських землях

Кожна культурна спадщина є багаторічним, віковим нашаруванням звичаїв, традиції. Саме вони становлять основу культури, творячи разом з нею суцільний моноліт, який виокремлює і творить різнобарвну гаму різних народностей.

На розвиток сучасного мистецтва, зокрема театрального, на українських землях великий вплив мав розвиток і поширення вертепу. Вертеп – це не є щось нове, його коріння сягає грецької культури – театру Діоніса. Свято на його честь – це найбільше свято у греків, пов’язане із збиранням винограду, а Діоніс – бог вина і радощів. Святкування супроводилося гучними забавами, танцями і прелюдіями. Читати повністю…