Страсті і смерть Христа – найвищий акт любові (св. Альфонс Лігуорі)

Син Божий з любові до нас увесь жертвувався нам: „Ходіть у любові, за прикладом Христа, що полюбив вас і видав себе за вас” (Еф. 5, 2). Щоб викупити нас від вічної смерті і щоб віднайти нам Божу ласку і втрачений рай, „Слово стало тілом” (Ів. 1, 14). Господь світу позбавив Себе всього: „прийнявши вигляд слуги, ставши подібним до людини” (Флп. 2, 7).

Та найбільше гідне подиву і незбагненне те, що Господь міг спасти нас без смерті та болю, проте вибрав для себе життя, сповнене страждання і зневаги, жорстоку і ганебну смерть – смерть хресну, на шибениці, що призначена для злочинців: „він понизив себе, ставши слухняним аж до смерти, смерти ж – хресної” (Флп. 2, 8). Бог вибрав саме смерть на хресті, щоб засвідчити нам свою любов: „Полюбив вас і видав себе за вас” (Еф. 5, 2).

Тому великий апостол Христової любові, св. Павло, пише: „Бо любов Христа спонукує в нас цю думку: Коли один умер за всіх, то всі вмерли” (2 Кор. 5, 14). Апостол підкреслює не стільки страждання Ісуса Христа, скільки любов, яку нам об’явив у терпінні за нас, а це зобов’язує і змушує любити Його.

Послухаймо, як св. Франциск Салезій пояснює цей уривок з листів св. Павла: „Чи ж усвідомлюємо, що Ісус, правдивий Бог, полюбив нас настільки сильно, що прийняв за нас смерть і то смерть хресну? Хіба це не породжує у нашому серці відчуття, що під дивним тиском видобувається любов із наших сердець – любов тим сильнішу, чим більше гідна любові?” І ще додає: „Ах, чому ж не йдемо за Ісусом розп’ятим, щоб померти на хресті разом з Тим, який саме так захотів померти з любові до нас? Ми повинні кликати: „Знайду Його і ніколи не покину, помру разом з Ним і згорю у полум’ї Його любові. Тоді той самий вогонь поглине як Бога–Творця, так і Його нужденне створіння. Мій Ісус віддається мені увесь, і я увесь жертвую себе Йому. Буду жити і вмирати на його грудях: ані смерть, ані життя не відлучать мене від Нього. Відвічна любове, моя душа шукає Тебе і вибирає Тебе навіки. Прийди, Духу Святий, і запали наші серця Твоєю любов’ю! Любити або померти! Померти для кожної іншої любові, щоб жити тільки для любові Ісуса! Спасителю наших душ, вчини, щоб ми співали протягом віків: „Нехай живе Ісус! Нехай живе Ісус, бо Його люблю!”.

Читати повністю…

З Квітної неділі до середи Страсного Тижня  у парафії Всіх святих українського народу відбувалися великопосні реколекції на тему “Роль святих тайн у житті мирянина”. Їх провадив о. Йосафат Бойко, ВС, який приїхав на запрошення настоятеля парафії отця Івана Барабаша, декана Стрийського. Саме при цій парафії недавно розпочали своє служіння і проживання Сестри Воплоченого Слова.

Протягом цих трьох днів у парафії відбувалися богослужіння, науки на теми Святих Тайн, а два дні зустрічі у школах № 2,5,8,9 зі старшими класами, які мали можливість запитувати все, що їх цікавить і також готуватися до Сповіді і Причастя.

На завершення реколекцій відбулося Соборування у присутності восьми священиків, а о. Іван подякував отцю реколектанту і на знак подяки подарував вишивану сорочку.

Прес-центр Згромадження ВС

Сьогодні 8 квітня наша Церква відзначає Квітну Неділю, в якій згадується подія з життя Ісуса Христа, коли він вїжджав у Єрусалим. Тому хочемо запропонувати вам для роздумування Проповідь Папи у Квітну Неділю (1 квітня 2012) у Ватикані та дещо з історії про нинішній святковий день. А також і фотографії з нашого парафіяльного святкування.

Спочатку: коротка історія (о. Юліан Катрій, ЧСВВ)

Празник торжественного в’їзду Ісуса Христа до Єрусалима належить до найдавніших празників у Східній Церкві. Свідчення про його святкування сягають III століття. Святкування цього празника почалося в Єрусалимі і невдовзі стало празником усієї Східної Церкви.

Сильвія Аквітанська у щоденнику свого паломництва святими місцями детально описує, як відбувався цей празник у Єрусалимі в IV столітті. Там читаємо, що вірні Єрусалима щорічно намагалися наново переживати подію Христового в’їзду до Єрусалима так, як вона відбулася перший раз. У Квітну неділю, після ранішніх відправ у храмі Божого Гробу, вірні збиралися близько першої години пополудні на Оливній Горі коло церкви Христового Вознесення. Сюди приходив єпископ з дияконами, і коли збирався народ, співа­ли різні гімни і псалми та читали зі святого Євангелія про подію Христового в’їзду до Єрусалима. Приблизно через дві години, коли вже всі зійшлися, починався величавий похід-процесія в сторону Єруса­лима. Під час процесії і старші, й діти, несучи пальмові чи оливкові галузки співали гімни і псалми, що закінчувалися окликами: “Благословен, хто йде в ім’я Господнє”. Похід замикав єпископ із своїми поміч­никами. І він, подібно як Христос, їхав на осляті. Процесія ішла через місто аж до храму Божого Гробу. Торжество закінчувалося відправою вечірні.

У VI-VІІ століттях цей празник перейшов до Західної Церкви під назвою Пальмової неділі. У цей день на Заході практикували організовувати процесії з пальмовими віттями. Посвячені пальми зберігають аж до Попільної середи наступного року. Тоді їх спа­люють і попелом посипають в середу голови на знак покути.

Квітна неділя в наших богослужбових книгах має такі назви: “неділя Ваїй”, Цвітна, Цвітоносна і Цвітоносія”, а в народі ще: “неділя Шуткова, Вербна чи Вербниця”. Усі ті назви пов’язані із звичаєм благословляти й роздавати того дня в церкві пальмові чи оливкові галузки. Через брак пальмового чи оливкового віття в нашій країні ми маємо прадавній звичай використовувати гілки лози чи верби, бо вони навесні найшвидше розвиваються. Читати повністю…

Якраз у день такого Величного Празника Благовіщення Пречистої Діви Марії маємо добру нагоду роздумувати про Божі таємниці та плани щодо людства, а зокрема про Таємницю Воплочення. Ми можемо роздумувати і ставити собі запитання: Чому Бог, для того, щоб послати свого Сина на землю, вибирає такий чудесний спосіб, з багатьма незрозумілими для людини речами, а одночасно такий простий? І розмірковуючи, маємо шукати відповіді, просити у Бога ласку зрозуміти стільки, скільки він дозволить, а без потреби у Божі плани не пхатися.

Тайна Воплочення чи Втілення є найбільшою у цілому світі. Скільки мудреців та учених не старалися б пояснити її для своєї слави чи користі – дарма, це просто марна трата часу. До розуміння цієї тайни потрібні, особливо віра та покора. Віра – щоб міцно триматися того, що Бог об’явив і розуміти те, у що віримо, а покора, щоб прийняти те, чого наш людський розум неспроможний збагнути через свою обмеженість.

Це Тайна, яка принесла радість людям всієї Вселенної, оскільки надала змісту їхньому земному існуванню, який затратився через первородний гріх. У ній сповнюються пророцтва старозавітніх старців про прихід Месії, бо саме в цей момент Воплочення, коли Божа природа єднається з людською у лоні Марії, починається оправдання надій людей того часу, які не могли дочекатися, коли вже, нарешті, прийде той Месія, котрий має принести їм спасіння.

Для кращого розуміння тайни можемо скористатися працями святих Отців Церкви, які багато своїх творінь присвятили тайні Воплочення, а їх наступники записали для майбутніх поколінь.

Божий задум Об’явлення людям, яких Він свобідно створив, пов’язаний з особливою “Божою педагогікою”: Бог поступово уділяється людині, готує її до прийняття надприродного Об’явлення про себе, яке веде аж до Ісуса Христа, який є центром усього плану спасіння людства. Читати повністю…

Проповідь Папи у Великий Четвер під час Меси Господньої вечері

Великий Четвер – не тільки день встановлення святої Євхаристії, сяйво якої безперечно перевершує  і ніби вбирає у себе все інше. Великий Четвер -це також і темрява ночі на Оливній горі, в яку вступає Ісус зі своїми учнями; це – також самотність і покинутість Ісуса, який з молитвою виступає назустріч темряві смерти. Це -  також Юдина зрада, схоплення Ісуса і Петрове зречення; обвинувачення перед Синедріоном і видача язичникам, Пилатові. В цю годину спробуймо глибше зрозуміти ці події, бо в них відбувається таємниця нашого спасіння.

Ісус ступає в ніч. Ніч означає відсутність зв’язку, через що один не бачить іншого. Це – образ нерозуміння, затемнення істини. Це – той простір, в якому розвивається зло, яке має ховатися від світла. Сам Ісус є світлом і істиною, зв’язком, чистотою і добром. Ісус ступає в ніч. Врешті, ніч є символом смерти, остаточної втрати єдности і життя. Ісус ступає в ніч, щоби подолати її і розпочати новий Божий день в історії людства. Читати повністю…

Послання

Блаженнішого Святослава,
Верховного Архиєпископа Києво-Галицького,
до молоді

 Хто переможний – він одягнеться в одежі білі,
і вже не викреслю його з книги життя,
і визнаю ім’я його перед Отцем моїм.
Одкр. 3, 5

Улюблена в Христі українська молоде!

Переживаючи Квітну неділю, яка безпосередньо підводить нас до таїнства Пасхи Господньої, знову звертаюся до вас зі своїм словом. Найперше хочу подякувати вам за всі можливості зустрічей та спілкування з вами впродовж останнього року. Здійснюючи візити до наших громад у різних країнах світу, я шукав цих зустрічей. Свою радість з приводу пережитого хочу висловити словами блаженного Папи Івана Павла ІІ: «Я чекав на вас і ви прийшли, і я вдячний вам за це!»

Сьогодні Христова Церква через свої Богослужіння покликала нас до участі в особливій зустрічі: процесії мешканців Єрусалима зі своїми дітьми, які вийшли вітати довгоочікуваного Месію, що тріумфально входить до своєї столиці. З усіх жестів, привітань і вигуків цієї події пропоную зупинитися на одній деталі.

Євангелист Марко зауважує, що, готуючи для Ісуса осля, Його учні зняли свій одяг, поклали на ослятко і лише тоді Христос сів на нього. У момент урочистого входу Христа до Єрусалима молоді люди впізнають у Тому, котрий їде на осляті, Того, хто сидить на херувимах та, за висловом святого Івана Золотоустого, є «серафимів Господь і цар Ізраїля». А далі роблять щось подібне до того, що перед тим вчинили Христові учні: скидають свій одяг і стелять його під ноги осляті на дорозі, якою мав проїхати Ісус (пор. Мр. 11, 7 – 8). Очевидно, що це не просто збіг обставин та випадкове повторення якогось звичного жесту. Тож постараймося разом відкрити його зміст. Читати повністю…

30 березня учасники християнської молодіжної спільноти «Я Живу» та підліткової спільноти «Джерело життя», храму Покрови Пресвятої Богородиці, якою опікуються отці Згромадження Воплоченого Слова, відвідали місто Бар (близько 70 км. від Вінниці), де вже понад 20 років трудяться на Христовій ниві оо. Василіяни. Метою цієї євангелізаційної поїздки була підтримка парафіяльної спільноти та місцевої молоді.

Молодь з Вінниці мала бажання поділитися спільним пережиттям Великопосного часу, представивши громаді м. Бар невелике театралізоване дійство під назвою «Дорога Відкуплення».

Всяке добре діло розпочинається з молитви, тому насамперед спільно прославили Бога величною Службою Божою.  І вже після Літургії всі вірні мали нагоду розважати над Христовими Стражданнями підчас Великопосної вистави.

Виступ складався з декількох окремих частин (невеличких сценок), але всі вони до глибини душі торкали присутніх: хтось витирав сльозу при зустрічі Ісуса, що несе хрест, і Його Матері, хтось проникнено вдивлявся у хлопця, який переживає навернення з тенет відчаю та алкоголізму, а хтось можливо знаходив себе у вияві «побожності» пересічної християнки – Одарки… і все це разом давало можливість роздумати над правдивою ціллю Христових страстей та їх значенні у нашому повсякденному житті. Читати повністю…

В неділю 1 квітня вулицями нашого міста пройшла Хресна Дорога. Це вже стало своєрідною традицією і кожного року багато жителів міста та вірні з цілої архиєпархії зїжджаються на спільну молитву. Хрест від стації до стації несуть духовенство і миряни. І на кожній зупинці вірні можуть почути Слово Боже.

На ІІІ стації науку виголосив о. Йосафат Бойко, ВС на тему “Тягар ХРЕСТА”. Пропонуємо Вам для роздумів.

Ми є учасниками Хресної Дороги – шляху, яким йшов наш Господь і Відкупитель, той, чиїм іменем ми спасаємося, як про це каже апостол ПЕТРО, що «імені немає іншого під небом, що було дане людям, яким ми маємо спастися» (Ді 4, 12). Йдеться про Ісуса Христа, який «існуючи в Божій природі, не вважав за здобич свою рівність із Богом, а применшив себе самого… Подобою явившись як людина, він понизив себе, ставши слухняним аж до смерті, смерті ж – хресної» (Фил. 2, 6-8).

Ісус Христос – Бог, взявши нашу впалу природу, помирає на хресті, бере на себе тягар хреста, щоби відкупити людину і відновити таким чином зруйнований зв’язок між Богом і людною. В чому полягав цей тягар? Що стало причиною того, що той хрест був настільки важким? Саме сьогодні ми хочемо знайти відповідь на це запитання, крокуючи вулицями нашого міста і, у мовчанці, без зайвих слів та рухів, супроводжуючи нашого Господа.

Хтось скаже, що хрест був важким, розуміючи під тягарем хреста осіб, які чинили зло і несправедливість у відношенні до Ісуса. Це, можливо, Понтій Пилат, який «вмив руки» і сказав, що він невинний крові, несправедливо, видавши Христа на розп’яття. Можливо, це Юда, який, провівши багато часу близько Ісуса, так підло його продав за якихось 30 срібняків. Можливо, це солдати, які знущалися над невинно засудженим, думаючи, що виконують їхню «місію». Можливо, це люди, які кричали «Розпни, Розпни його», не будучи впевненими у совісті про вину засудженого. Читати повністю…

Протягом кількох днів, з 22 по 30 березня, з візитом в Україні перебував засновник Згромадження Воплоченого Слова, аргентинський священик о. Карлос Мігель Буела, народжений 4 квітня 1941 року в м. Буенос Айресі (Аргентині). Цей візит відбувся з нагоди святкувань 28-річниці заснування Згромадження. Програма перебування Отця Засновника була дуже насиченою та різнобічною. Він відвідав доми отців та сестер: на Франківщині і Львівщині (Стрий), у Вінниці та Одесі.

У четвер ввечері, 22 березня отець у каплиці Івано-Франківської Духовної Семінарії  провів зустріч-конференцію на тему «Моя парафія» на основі однойменної книги, нещодавно ним написаної про життя та значення парафії для кожного християнина, і особливо парафії, у якій ми були охрещені. Автор книги ділився своїм досвідом багаторічної праці на парафії перед тим, як став засновником Чернечої Родини.  Він є засновником, бо отримав від Господа Бога особливу ласку, так звану «ласку заснування» – це ласка gratis data («даром дана»), яка дається Богом для добра Церкви і не залежно від заслуг того, хто її отримує.

У п’ятницю, 23 березня головним святкувань моментом стала зустріч в Івано-Франківській обласній Філармонії. Зустріч була присвячена Великій Особистості – Великій ЛЮДИНІ – Блаженному Папі Івану Павлу ІІ. Зал філармонії був переповнений вщент. Отець засновник є автором багатьох книг, одна з останніх – про Блаженного Папу так і називається «Іван Павло Великий».

Програму підготували сестри Згромадження, ведучими були с. Марія від Хреста та с. Марія Зарваницька. Присутні могли насолоджуватися прекрасними і цікавими розповідями Засновника про життя та апостольську діяльність цього Велетня Духа Папи Войтили. Розповіді супроводжувалися світлинами у слайд-шоу та піснями, які виконували у працівники філармонії, і богопосвячені особи і діти з Містечка Милосердя св. Миколая.

Цікавим моментом, який заслуговує на особливу увагу було вручення Отцю Засновнику «Нагородження відзнакою міського голови» паном Володимиром Соловйовим. Нагорода була дана за впровадження моральних цінностей в життя людей, розвиток культури народу, підняття її на вищий духовний рівень. Тут головно увага була звернена за заснування та діяльність Домів Милосердя св. Миколая. Читати повністю…

Слава Ісусу Христу!

Дорогі брати і сестри у Воплоченому Слові.

Недавно ми з вами колядували і таким чином прославляли Христа – Богочоловіка, народженого від Діви Марії. А зараз вже перебуваємо в часі Великого Посту і величаємо Христа, що добровільно йде на страждання заради нашого з вами спасіння.

Ви тримаєте у руках черговий випуск нашого вісника «Місіонери Слова». Хочеться оцими кількома сторінками, наповненими словами, хоч трошки допомогти кожному з Вас якнайкраще використати час посту і духовно зрости. Нехай наше слово, надумане і написане з Божою допомогою, стане для ваших душ духовним кормом.

Цей рік багатий на події в нашій Церкві: у контексті підготовки до святкування 1025-річчя Хрещення Русі-України, 2012 рік УГКЦ в Україні відзначає як Рік Святих Таїнств. Тому ми всі є запрошені, щоби поглибити наші знання про Святі Тайни через читання Святого Письма, уважне слухання проповідей в церкві, участь у катихизаційних науках та курсах, реколекціях і місіях. Жива участь у житті парафії допомагає зростати у пізнанні Бога через поглиблення знань та практику життя у святих тайнах, як видимих знаках невидимої божої благодаті. У цьому номері вісника пропонуємо Вам другу частину пастирського листа Блаженнішого Святослава: «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом». Читати повністю…