Сестри Служебниці Господа і Діви Марії з Матара Чернечої Родини Воплоченого Слова відкрили місійну спільноту у Стрию на Львівщині. Урочисте відкриття відбулося у суботу 22 жовтня 2011 року при парафії Всіх святих українського народу, де саме і має осідок спільнота. Парохом тут є декан Стрийський о. Іван Барабаш.

Євангельськими словами «Ідіть же по всьому світу та проповідуйте Євангелію всякому творінню» (Мр. 16,15) сам Господь звернувся не тільки до своїх апостолів, але і до всіх християн. Цим Євангелієм є не хто інший, як Сам Христос, друга Особа Божа, що воплотився і став людиною, спасіння нашого ради. Згромадження Воплоченого Слова продовжує втілювати цю Заповідь у життя, про що свідчить відкритття нової місійної спільноти.

Розпочалися урочистості Архиєрейською Божественною Літургією, яку очолив Владика Тарас (Сеньків), Апостольський Адміністратор Стрийської Єпархії УГКЦ. Співслужителями були о. Іван Барабаш, декан Стрийського деканату та парох храму Всіх святих Українського народу, о. Йосафат Бойко, ВС, і о. Софрон Зелінський, ВС, – отці Згромадження з Івано-Франківська та отці з Єпархії.

У своєму привітальному слові, Владика Тарас побажав сестрам Божого благословення у нелегкій праці, якої на теренах Єпархії є дуже багато. Також висловив щирі побажання, що найближчим часом прийматиме до лав Єпархії також і Спільноту Отців ВС, яких з великим нетерпінням очікує.

На свято приїхали численні знайомі, родичі, члени ІІІ Чину та Молодь ВС з Івано-Франківська. Після Літургії, відбувався невеличкий святковий фуршет, під час якого сестри розказували про історію Згромадження, демонстрували фільм. В цьому часі отці Згромадження з Молоддю ВС, єпархіальні отці та сестри з інших спільнот мали можливість привітати сестер-місіонерок: с. Марію Християнку (Настоятельку спільноти «Всіх святих Українського народу») та с. Марію Євхаристії. Читати повністю…

«Марто, Марто, ти клопочешся та побиваєшся про багато одного потрібно. Марія вибрала кращу частку, що не відніметься від неї», – слова, сказані Ісусом Христом Марті, сестрі Лазаря, є неабияк актуальними і на сьогоднішній день. Багато сучасних дочок, дружин, матерів та бабусь часто побиваються та клопочуться про багато чого, а найголовніше забувають. Ми дбаємо, щоб наші діти жили в достатку, не відчували себе обділеними в матеріальному забезпеченні, але часто забуваємо про те який спосіб життя вони ведуть, чи перебувають у Божій ласці, чи живуть з Богом.

Спільнота «Матері в молитві», що на парафії Святого Архистратига Михаїла в с. Яблунька (Богородчанський район) та інші учасники цієї спільноти з навколишніх парафій (сіл Пороги та Гута), за прикладом євангельської Марії прийшли до Господа і вибрали цю кращу частку, яка від них не відніметься. В середу 19 жовтня ця спільнота запросила до себе на реколекції отців Згромадження Воплоченого Слова, щоб почути слова Господа і отримати цю невід’ємну частку напоумлення до праведного життя.

Отець Йосафат Бойко, ВС та диякон Антоній Вацеба, ВС прибули на реколекції з самого ранку і розпочали все молебнем до Богородиці під час якого о. Йосафат давав першу науку про покору на основі вчення святого Альфонса Ліґуорі. Отець реколектант в особливіший спосіб наголосив власне  саме на цій чесноті, оскільки усі жінки за прикладом пресвятої Богородиці повинні найперше плекати у собі чесноту покори таким чином втікаючи від найбільшого гріха гордості. А після молебня, в часі святої сповіді, диякон Антоній розповідав усім учасникам реколекцій про молитву на вервиці та про заохоту до цієї молитви Пресвятої Богородиці, яку вона давала під час своїх з’яв у Фатімі. Читати повністю…

15 жовтня 17 студентів групи Молоді Воплоченого Слова (група молоді, якою опікуються отці та сестри Згромадження Воплоченого Слова) відправилися підкоряти гору Хом’як. Очолював групу о. Софрон Зелінський, ВС, який і провадить щонедільні зустрічі молоді при храмі Різдва Христового в м. Івано-Франківську. Розпочали свій маршрут із Божественної Літургії у церкві, а відтак вирушили в дорогу.

Ще зранку у всіх були великі сумніви відносно сходження на гору, оскільки дорогою з Івано-Франківська їх супроводжував рясний та проливний дощ. Але всі сумніви розвіялись, як-тільки прибули до села Поляниця (Буковель). Тут вся місцевість була притрушена першим (ще осіннім) снігом. Саме з цього села і починався маршрут.

Гора Хом’як (Надвірнянського р-ну, Івано-Франківської обл.) сягає 1544 м. над рівнем моря. Підйом для молоді не був складним, але досить протяжним, близько 3,5 год. Моментами їх супроводжувала легка втома, але краса навколишньої природи не давала можливості зосередитися на цьому. Височенні сосни та молоді ялиці були вкриті пуховою периною. Хоча ще не прийшла зима, але природа вже потурбувалася про свої вічнозелені красуні. Мілководні гірські потічки часто пробігали то ліворуч, то праворуч від групи, демонструючи лагідність, а одночасно і свою могутність.

Пройшло зовсім небагато часу, і група молоді вже на рівнині, з якої видніється шпиль гори Хом’як. Ще трішки часу, і всі вже милуються краєвидами, стоячи на вершині. Але і на самій горі не менше диво – всіх з відкритими обіймами зустрічає Пресвята Богородиця,  кількаметрова величава статуя якої там розташувалася. Читати повністю…

  «…Істинно, істинно говорю вам: Якщо не споживатимете тіло Чоловічого Сина й не питимете його кров, не матимете життя в собі» (Йо. 6,53)

Ці слова Ісуса Христа, що їх записав святий апостол і євангелист Йоан мають стати для нас дороговказом  у нашому житті. Тому з огляду на те, що саме ця правда віри є запорукою для нашого спасіння, багато сучасних релігійних рухів, сект та організацій, які видають себе за правдиві церкви, напряму заперечують реальну присутність Ісуса Христа у Святому Таїнстві Причастя.

У цій статті ми постараємося розглянути найактуальніші питання, що можуть зацікавити нас стосовно Святого Причастя. Богословська, догматична, літургійна та, зрештою, і практична сторона цієї теми, не є, на жаль, загально відома для всіх вірних Католицької Церкви, тому власне метою цієї статті є глибше пізнати для себе те, в що ми віримо і розвіяти будь-які сумніви, що повстають у наших серцях.

Отже, найперше нам потрібно розвіяти той сумнів, що святе причастя це тільки символ тіла і крові Христа, а не його реальна присутність.

Нагадаю, що так вчать протестантські церви, а саме: лютерани, кальвіністи та баптисти (євангелисти, п’ятидесятники та адвентисти), а також цю єресь проповідує найбільша сучасна секта Свідків Єгови. Сам Христос їм це заперечує коли  говорить: «Беріть, їжте: це моє тіло». Потім узяв чашу, воздав хвалу і подав їм, кажучи: «Пийте з неї всі, бо це кров моя Нового Завіту, яка за багатьох проливається на відпущення гріхів» (Мт. 26,26-28). Якби Ісус мав на увазі тільки символіку тіла і крові тоді логічно, що його слова були б приблизно такі: « Беріть, їжте бо це є символ мого тіла і беріть, пийте бо це є символ моєї крові», – але Христос каже буквально: «…це моє тіло,.. і …це кров моя…». Тому робимо для себе чітку позицію, якщо вище перелічені протестантські церкви та Свідки Єгови сумніваються у правдивості слів Христа, то, отже, потрібно сумніватися в тому що вони навчають. Читати повністю…

Вже кілька років поспіль, у музичній школі № 1 по вул. Незалежності, відбувається урочиста посвята в «Юні музиканти» дітей, які розпочинають нелегку дорогу. Вчитися грати на якомусь інструменті – річ непроста, а вимагає багато зусиль. А йдеться про дітей навіть від 5 років. Так і цього разу, у празник Покрова Пресвятої Богородиці, на запрошення директора школи, посвяту здійснив о. Йосафат Бойко, ВС.

При музичному марші дітей до зали Дмитра Січинського урочисто вводили директор школи та священик. Слово привітання мала директор школи, а відтак о. Йосафат нагадав про момент з Тайни Хрещення, коли священик помазує вуха того, кого христить і каже «Нехай буде відкритий слух його (її)». А оскільки, той хто ступає на дорогу музики повинен мати «добре відкритий» слух, повинен завжди уповати на Господа, який «відкриває» слух кожної дитини. А також нагадав, що всі діти повинні мати відкритий слух на те, що кажуть вчителі і батьки, тобто бути послушними. Читати повністю…

Дорогі друзі! Пропонуємо Вам новий номер, вже 5-ий цього року, “Парафіяльного Вісника”. Цей випуск є присвячений Празнику Покрова Пресвятої Богородиці, який будемо святкувати 14 жовтня. В даному номері о. Йосафат у вступній статті “Слово Пароха” зосереджує увагу на тему богопосвяченого життя, посилаючись на слова  з доповіді Владики Венедикта на патріаршому Соборі у Бразилії. А також розказує про поїздку до цієї країни і про те, що змогли побачити та відвідати.

Оскільки цей вісник готувався також до Прощі Чернечої Родини до Зарваниці, яка відбулася в суботу 9 жовтня, то містить одну статтю про чудотворні ікони, яку підготував о. диякон Теодосій Савчук.

Отцеь диякон Антоній Вацеба пояснює суть св. Причастя та подає практичні поради, як приступати до Святих Таїн, тобто до Євхаристії.  Для духовного читання знову пропонуємо навчання про молитву зі збірника Святих отців, а о. Роман Влашин продовжує свою рубрику “Божі Заповіді потрібно знати“, пояснюючи 1 Заповідь і говорить про “способи служіння Єдиному Богові”.

Запрошуємо Вас читати та розповсюдити наш вісник, переславши електронний варіант своїм друзям, або взявши в нашому монастирі газетний варіант і подарувати своїм близьким і знайомим.

Прес-центр Парафії 

Шановні приятелі та відвідувачі нашого сайту! Від прощі до Зарваниці, яку традиційно організовуємо у суботу перед Празником Покрова Пресвятої Богородиці, ми розпочали АКЦІЮ “Церковний календар 2012″.

Відривні календарі, які містять цитати святого Письма на кожен день року, мають також низку кольорових фотографій із життя парафії та унікальну знимку мозаїки Святих Кирила і Методія, яку цього 2010 року було встановлено на парадній стіні нашої монастирської обителі. Календар видали спільно Чоловічий Монастир Воплоченого Слова та Парафія Святих Кирила і Методія.

Придбавши такий календар за ціною “від 15 гривень”, Ви вносите свій вклад на будівництво нашої святині. Їх можна придбати у наших монастирях та при храмі Різдва Христового по вул. Мазепи в м. Івано-Франківську, а також і на радіо “Дзвони”. Якщо би хтось хотів отримати через пошту, пишіть нам на елекронну адресу: josafatboyko@ive.org.

Дякуємо всім за співпрацю. Нехай Господь благословить Вас.

Прес-центр Парафії

У цій ІІ частині хроніки хочу розповісти Вам про відвідини інших частин цієї чудової країни Бразилії та, зокрема, про відвідини наших монастирів Воплоченого Слова у Бразилії.

Пізнаючи Бразилію

Після завершення Собору, відразу в неділю 4 вересня, всі владики переїхали до Куритиби на Синод Єпископів, а ми, інші делегати Собору мали тиждень, щоб краще пізнати країну, яка нас гостила та українські спільноти в цій частині Бразилії. Відвідали Водоспади у «Фос де Ігуасу». Більша частина водоспаду знаходиться на аргентинській стороні, де знаходиться також вхід у видовищну так звану «горло диявола». Ми бачили цю частину з бразилійської сторони. Відвідали також «Ітайпу» – це гребля та гідроелектростанція на річці Парана на кордоні між Бразилією і Парагваєм. Назва походить від імені острова, який існував біля міста будівніцтва греблі. За деякими дослідженнями на станції працює 9 чоловік українського походження.

Також відвідали Парк птахів та українські поселення і парафії (найстаршу українську церкву у Бразилії, яку зараз розмальовує одна сестра Служебниця і яка належить до пам’яток архітектури Бразилії – храм св. Архистратига Михаїла, у Серра дел Тігре в Маллеті). Відвідали місто Маллет, де знаходиться прекрасна церква та Мала Семінарія св. Йосафата.

Монастирі Згромадження Воплоченого Слова у Бразилії

У неділю 11 вересня відбулося заключне святкування у Куритибі – завершальна Божественна Літургія у клюбі «Полтава» та святковий обід. Гості почали розїжджатися, а я з Владикою Володимиром Війтишином та Владикою Миколаєм Сімкайлом відлетіли до Сан Пауло, де нас в аеропорті зустрів о. Фабіо, священик нашого Згромадження, а відтак ми поїхали до семінарії, що знаходиться на окраїні міста. Нагадуємо, що Сан Пауло має понад 11 млн. жителів. Читати повністю…

Субота 8-го жовтня стала ще одним днем коли чернеча родина Воплоченого Слова відвідала чудотворну ікону Божої Матері в селі Зарваниця. Уже декілька років поспіль отці, сестри, члени третього чину, знайомі, рідні та просто хороші друзі нашого Згромадження радо відкликаються на участь у цій прощі, що завжди проводимо її в суботу перед світлим празником Покрови Пресвятої Діви Марії.

Цього року, як ніколи, у прощі взяло участь понад 650 учасників. Свої спільноти у цій прощі представляли отці та сестри нашого Згромадження з Івано-Франківська, Бурштина, та смт. Дубового (Закарпатська обл.). Крім того, з загальної кількості учасників прощі, основну частину складали парафіяни двох парафій Івано-Франківська: Різдва Христового та Святих Кирила і Методія , які обслуговують наші отці:  о. Софрон Зелінський та о. Йосафат Бойко.

Дорогою до Зарваниці отці та сестри, що були у кожному автобусі(а їх було 14), провадили молитви, співали пісень, розповідали усім учасникам про загальне намірення цьогорічної прощі, що було власне за християнські родини та за покликання до богопосвяченого життя. Читати повністю…

Українці виїхали до Бразилії 120 років тому. Тепер там живуть їхні діти, внуки, правнуки… Більшість з них ніколи не бачили України особисто, але вони говорять по-українськи, вони співають коломийки, вони вміють танцювати гопака. Вони люблять Україну.

З нагоди такого ювілею я мав нагоду побувати у Бразилії протягом двох тижнів у місяці вересні. Супроводжував нашого Владику Володимира (Війтишина). Ще з нами був ректор Івано-Франківської Духовної Академії о. Олександр Левицький та кілька представників монастирів.

Саме у Бразилії відбувався Патріарший Собор «Про Богопосвячене життя в УГКЦ» та Синод Єпископів. А попри це ми мали нагоду відвідати деякі чудові туристичні місця цієї країни та наші монастирі Згромадження Воплоченого Слова.

Тому хочу поділитися з Вами побаченим і пережитим, на що наголошував Блаженніший Святослав, щоб всі делегати Собору та поїздки до Бразилії старалися розповідати іншим про те, що відбувалося. І я би хотів розділити мою розповідь на кілька етапів.

Бразилія та українська діаспора

30 серпня 2011 до Прудентополя прибуло багато українців. Цікаво, що це місто, де на вулиці до тебе вітаються «Слава Ісусу Христу», а на вітринах магазинів є українські сувеніри. У магазинах, де продається модний одяг, можна побачити манекенів, одягнених в шаравари та вишиті сорочки. Тут можна придбати українські вишивки, писанки та інші речі, які говорять перехожому, що то не є звичайне бразилійське поселення. До речі, як я довідався перед від’їздом, сувеніри привозять саме з України.

У кінці XIX – поч. ХХ ст. до Бразилії переїхали понад 5 мільйонів європейських і азіатських (особливо японських) іммігрантів. У цей період значно піднялася бразильська промисловість, відчутно розвинулися її внутрішні райони.

Бразилія складається з 26 штатів та 1 федерального округу, всього 27 «федеративних одиниць», розбитих на 5 регіонів.

В одному з штатів південного регіону, штаті Парана знаходиться місто Прудентополіс. Це є  стара українська назва Прудентопіль і його називають столицею української Бразилії. За підрахунками тут живе приблизно 50 тисяч мешканців, з яких 75% є українського походження. Саме місто було офіційно засноване у 1894 році указом губернатора штату Кандіда Ферейра ді Абреу. З 1896 року починається українська імміграція до міста, коли до нього прибули 1500 сімей або близько 8 тис. осіб. Читати повністю…