«…з кожним днем я все більше закохуюсь в гори

 і як би міг, то цілими днями,

 споглядав би там велич Творця…»

(Pier Giorgio Frassati)

Літні дитячі, підліткові та молодіжні табори для отців Згромадження Воплоченого Слова вже стали доброю традицією. Вони проходять щорічно починаючи з 2001року і налічують близько 80 учасників кожен зокрема.  Проживаючи протягом тижня в наметовому містечку молоді люди мають змогу не тільки добре відпочити, але одночасно роздумувати над Євангельськими правдами, брати участь у щоденній Літургії, сповідатися та спілкуватися з отцями.

Не зупиняючись на досягнутому отці вирішили організувати також зимовий молодіжний табір. Ця ідея зародилася у о.Софрона Зелінського, ВС після відвідин гірськолижної школи у Австрії минулого року. Але організувати гірськолижний табір в Україні це надважке завдання яке потребує великих технічних , а в свою чергу і матеріальних затрат. Потрібно було до мінімуму звести витрати на дорогу, проживання, харчування, катання і навчання. Та завдяки Божому Провидінню і завзятості о.Софрона перший карпатський гірськолижний табір 2012 все ж таки відбувся.

    З 15 по 19 лютого 2012 року на ТК «Буковель» пройшов перший карпатський гірськолижний табір Молоді Воплоченого Слова. 30 учасників на чолі з організатором табору о.Софроном Зелінським, ВС протягом чотирьох днів мали змогу гарно відпочити та вдосконалити свої вміння у їзді на гірських лижах. Щоденна Свята Літургія, Сповідь, Духовні розмови з отцями, споглядання захоплюючих краєвидів зимових карпатських гір сповнило серця всіх учасників правдивою радістю. Ця радість відрізняється від тої яку пропонує сучасний озлоблений, зневірений і занудний світ, бо віра це єдина правдива радість і будь які труднощі долаються тільки заради неї. Жити без віри без постійної боротьби за Правду це не жити, а животіти. Читати повністю…

Стрітення – це великий празник у літургійному році. Особливістю цього дня є освячення свічок. У нашій парафії вже декілька років поспіль ми маємо молитовні процесії вулицям масиву, коли кожен несе свічку і молиться за живих і померлих. В часі процесії, яку очолює хрест і священик, всі учасники співають почергово десяток молитви “Ісусе, Ісусе, Сину Божий, помилуй, помилуй нас!” і десяток молитви до Богородиці: “Маріє, Маріє, Мати Божа, молися, молись за нас!”

Заглянемо до книги “Пізнай свій Обряд” о. Юліана Катрія, ЧСВВ. Автор пише, що Празник Стрітення засновується на події з життя нашого Спа­сителя, яку записав святий євангелист Лука (2, 22-40) і що цей празник започатковано в Єрусалимі в другій половині IV ст. Першу згадку про нього подає паломниця С. Етерія у своєму щоденнику, де називає його “40 днем після Богоявлення”. Його святкування описує так: “Сороковий день після Богоявлення святкується дійсно з найбільшою урочистістю. Цього дня йде процесія до храму Воскресення, де всі збираються на Літургію. Правиться за приписаним порядком з найбільшою уро­чистістю, наче на Пасху. Усі священики проповідують і також єпископ. Усі вони пояснюють текст Євангелія, де говориться, що 40 дня Йосиф і Марія принесли Господа до храму” (Гл. 26).

“Звичай процесії зі свічками на Стрітення, напевно, запровадили за папи Сергія (687-701). Цей звичай досить швидко прийшов з Риму до Єрусалима й инших міст Палестини. Кирило Скитопольський († 557) у своєму Житті святого Теодосія Великого оповідає про багату жінку римсь­кого урядовця, на ім’я Ікалія, яка між Єрусалимом і Вифлеємом збудувала гарну церкву на честь Пресвятої Богородиці і там завела звичай святкувати празник Стрітення зі свічками. Про цей звичай говорить також єрусалимський патріярх Софроній († к. 641) у своїй проповіді на празник Стрітення. Світло свічок — гарний символ правдивого Божого світла, що ним є сам Господь наш Ісус Христос.

Носіння свічок процесією на Стрітення ще раніше було в практиці в Олександрії. Кирило Олександрійський († 444) у своїй проповіді про принесення Дитяти Ісуса до храму згадує про носіння свічок цього дня в Олександрії. Про таку саму практику в Анкирі говорить Теодот Анкирський († κ. 446). Звичай благословляти свіч­ки на Стрітення прийшов аж після X сторіччя. Перший раз згадує про нього Римсько-германський служебник з XII ст.

Прес-центр Парафії

У день празника Стрітення Господнього в архікатедральному Соборі Св. Воскресіння була відслужена Архієрейська Божественна Лутургія з нагоди дня Богопосвячених Осіб.

Проповідь з благословення Митрополита виголосив о. Йосафат Бойко, ВС.

Блаженний Папа Йоан Павло ІІ у 1997 році у Празник Стрітення ГНІХ встановив Всесвітній День Богопосвяченого Життя. Таким жестом хотів привернути увагу всієї Церкви (духовенства  і мирян) до цього способу життя. Він хотів показати, що існує такий спосіб життя – цілковитого посвячення Богові. Стрітення є днем особливих роздумів над богопосвяченим життям.

Якщо ми приглянемося до таїнства СТРІТЕННЯ, то бачимо надзвичайні події: Пресвята Діва Марія жертвує Богові найбільший Дар, який отримала – свого Сина Ісуса Христа, тим самим приносячи й себе в жертву. Подібну жертву з самих себе для любові до Христа складають богопосвячені особи: «Богопосвячене життя, що ґрунтується на прикладі життя і на вченні Господа нашого Ісуса Христа, – це дар Бога Отця своїй Церкві за діянням Святого Духа. Через євангельські ради притаманні Ісусові риси – чистота, вбогість і послух – набувають у світі постійної «видимості» і спрямовують погляд віруючих до того таїнства Божого Царства, яке вже діє в історії, але остаточно виповниться в небі»” (Йоан Павло ІІ, Vita consecrata, 1).

Що таке монашество? Що таке богопосвячене життя? Воно ґрунтується на прикладі життя самого Ісуса Христа. Через складання євангельських рад – монаших обітів – убожества, чистоти і послуху, притаманні Ісусові риси набувають у світі постійної «видимості» і мають за мету спрямовувати погляд віруючих до таїнства Божого Царства.

Пише блаженний Папа Йоан Павло ІІ: «Впродовж століть ніколи не бракувало чоловіків і жінок, які слухняно йшли за покликом Отця та за спонукою Святого Духа. Вони обирали цей особливий шлях наслідування Христа, щоб віддатися Йому з «неподільним» серцем (див. 1 Кор 7,34). Як і Апостоли, вони полишили все, щоб бути разом із Ним і, так само як Він, посвятити себе служінню Богові і ближнім. У такий спосіб завдяки численним харизмам духовного й апостольського життя, якими їх обдарував Святий Дух, вони спричинились до повнішого виявлення таїнства та посланництва Церкви і послідовно зробили свій внесок до оновлення суспільства…»

Читати повністю…

15 лютого в Празник Стрітення Господнього урочистою Літургією в архікатедральному Соборі св. Воскресіння завершилися Дні богопосвяченого життя в Івано-Франківську. Богослужіння очолив Митрополит Володимир у співслужінні Владики Кир Софрона Мудрого. Спіслужили також настоятелі та представники багатьох місцевих монастирів та чернечих домів, а також були присутні і сестри спільнот богопосвяченого життя.

Згадані Дні Богопосвяченого Життя тривали протягом трьох днів. Організатором виступила Комісія у справах Монашества. Усі члени спільнот богопосвяченого життя були запрошені взяти активну участь, а всі миряни – молитися за ласку витривалості у покликанні наших монахів і монахинь, а також за нові покликання до монашества.

В понеділок 13 лютого цей захід розпочався урочистою архієрейською Літургією в Храмі Різдва Христового при єпископській резиденції, яку очолив Єпископ-помічник Львівський Кир Венедикт (Алексійчук) у співслужінні о. Йосафата Бойка, ВС, Синкела Архієпархії у справах Монашества та священиків всіх чоловічих спільнот богопосвяченого життя (Василіянського Чину, Редемптористів, Згромадження Воплоченого Слова та Місійного Товариства св. Андрія). Своїм чудовим співом Літургійну молитву супроводжували Сестри Мироносиці під покровом св. Марії Магдалини. Також у спільній молитві взяли участь сестри майже всіх Згромаджень присутніх на теренах архієпархії. Відтак Владика Венедикт провів конференцію на тему “Чому Бог кличе до богопосвяченого життя?”, використовуючи доповідь, яку представляв на Патріаршому соборі у Бразилії.    (http://www.pkm.if.ua/UA/archives/3174);

         Другий день 14 лютого зібрань розпочався урочистою відправою Вечірні з Литією у монастирському храмі Серця Христового при монастирі Сестер Василіянок. На завершення Вечірні о. Йосафат Бойко, ВС, якому співслужили о. Порфирій, ЧСВВ та о. Петро, ЗНІ, подякував всім присутнім за спільну молитву, а також звертаючись до мирян, наголосив на потребу молитви за богопосвячених осіб та за нові покликання до такого стану життя.

Опісля відбулася так звана «розколяда», хоч і вже після Вечірні Празника Стрітення. Спочатку всі ще двома колядками завершили різдвяний період, а відтак кожна чернеча спільнота співала для всіх присутніх якусь народну пісню. Супроводжував пісні грою на акордеоні о. Софрон Зелінський. Після такого святкування, всі спільно (нараховувалося понад 50 богопосвячених осіб, серед отців, братів і сестер) переглянули фільм «СІЛЬ», який випустила Патріарша Комісія у справах Монашества, що заторкує тему монашого покликання і служіння, в якому також використано інтерв’ю з блаженнішим Любомиром та його свідчення про особисте покликання. Читати повністю…

Як вже попередньо згадувалося, у днях 13-15 лютого 2012 року в Івано-Франківській Архієпархії з благословення нашого Митрополита Володимира проходять Дні Богопосвяченого Життя. Організатором виступає Комісія у справах Монашества. Усі члени спільнот богопосвяченого життя запрошені взяти активну участь, а всіх мирян просимо про молитовний супровід: за ласку витривалості у покликанні наших монахів і монахинь, а також за нові покликання до монашества.

Другий день зібрань розпочався урочистою відправою Вечірні з Литією у монастирському храмі Серця Христового при монастирі Сестер Василіянок. На завершення Вечірні о. Йосафат Бойко, ВС, якому співслужили о. Порфирій, ЧСВВ та о. Петро, ЗНІ, подякував всім присутнім за спільну молитву, а всім присутнім мирянам наголосив на потребі молитви за богопосвячених осіб та за нові покликання до такого стану життя.

Опісля відбулася так звана «розколяда», хоч і вже після Вечірні Празника Стрітення. Спочатку всі ще двома колядками завершили різдвяний період, а відтак кожна чернеча спільнота співала для всіх присутніх якусь народну пісню. Супроводжував пісні грою на акордеоні о. Софрон Зелінський.  Після такого спільного святкування, всі спільно (всіх нараховувалося понад 50 осіб, серед  отців, братів і сестер) переглянули фільм «СІЛЬ», який випустила Патріарша Комісія у справах Монашества, який заторкує тему монашого покликання і служіння, і у якому використано інтерв’ю з блаженнішим Любомиром та його свідчення про особисте покликання.

На завершення всі спільно молилися за ласку витривалості у покликанні до богопосвяченого життя та за нові покликання на монашого стану.

Комісія у справах Монашества

Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ

У днях 13-15 лютого 2012 року в Івано-Франківській Архієпархії з благословення нашого Митрополита Володимира проходять Дні Богопосвяченого Життя. Організатором виступає Комісія у справах Монашества. Усі члени спільнот богопосвяченого життя запрошені взяти активну участь, а всіх мирян просимо про молитовний супровід: за ласку витривалості у покликанні наших монахів і монахинь, а також за нові покликання до монашества.

В понеділок 13 лютого цей захід розпочався урочистою архієрейською Літургією в Храмі Різдва Христового при єпископській резиденції, яку очолив Єпископ-помічник Львівський Кир Венедикт (Алексійчук). Співслужили о. Йосафат Бойко, ВС, Синкел Архієпархії у справах Монашества, 4 священики Василіянського Чину, 1 редемпторист, 2 Згромадження Воплоченого Слова та 2 Місійного Товариства св. Андрія. Своїм чудовим співом Літургійну молитву супроводжували Сестри Мироносиці під покровом св. Марії Магдалини. Сестри від всіх Згромаджень присутніх на теренах архієпархії взяли участь у спільній молитві.

На завершення Літургії о. Йосафат Бойко, ВС висловив слова вдячності Владиці Венедикту за те, що так радо згодився приїхати і послужити нашим богопосвяченим особам через спільну молитву і через повчання-конференцію. А присутнім священикам, братам і сестрам подякував за готовність залищити на якийсь момент свої особисті обовязки і взяти участь у таких спільних церковних заходах, показавши таким чином розуміння та відчуття приналежності до однієї Матері Церкви, незважаючи на різні харизми та діяльності. А також передав вітання всім присутнім від імені Митрополита Володимира та Владики Софрона Мудрого, який через стан здоров’я не зміг брати участь у спільній молитві.

Відразу після Літургії Владика у катехизаційному залі провів конференцію на тему: «Чому Бог кличе до богопосвяченого життя?», зазначивши, що дана наука є плодом роздумувань у приготуванні доповіді на Патріарший Собор «Про Богопосвячене життя в УГКЦ», який відбувся у Бразилії минулого року (див. текст Доповіді у Бразилії).

Нагадуємо, що ці Дні богопосвяченого життя відбуваються напередодні великого свята Стрітення Господнього, яке є «професійним» днем усіх богопосвячених осіб.

Комісія у справах Монашества

Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ

13-15 лютого 2012 року в Івано-Франківській Архієпархії з благословення нашого Митрополита Володимира проходитимуть Дні Богопосвяченого Життя. Організатором виступає Комісія у справах Монашества.

Усі члени спільнот богопосвяченого життя запрошені взяти активну участь, а всіх мирян просимо про молитовний супровід: за ласку витривалості у покликанні наших монахів і монахинь, а також за нові покликання до монашества.

Чому саме ця дата? Тому що це дні, які передують празнику Стрітення Господнього, який є «професійним» Днем богопосвячених осіб, бо ще у 1997 році блаженний Папа Йоан Павло ІІ в цей празник встановив Всесвітній День Богопосвяченого Життя, дбаючи, щоб уся Церква глибше задумалася над цим даром. У таїнстві Стрітення бачимо як Богородиця жертвує Богові найбільший Дар, який отримала – свого Сина Ісуса Христа, тим самим приносячи й себе в жертву. Це є символом того, як батьки жертвують своїх дітей, які отримали особливе покликання у житті, на служіння Богові. Подібну жертву з самих себе для любові до Христа складають богопосвячені особи, бо як читаємо у апостольському повчанні «Vita consecrata»: «Богопосвячене життя, що ґрунтується на прикладі життя і на вченні Господа нашого Ісуса Христа, – це дар Бога Отця своїй Церкві за діянням Святого Духа. Через євангельські ради притаманні Ісусові риси – чистота, вбогість і послух – набувають у світі постійної «видимості» і спрямовують погляд віруючих до того таїнства Божого Царства, яке вже діє в історії, але остаточно виповниться в небі»” (Йоан Павло ІІ, «Богопосвячене Життя», 1).

Читати повністю…

Вже декілька років поспіль на нашій парафії проводяться акції збору коштів на будівництво храму. До цього спричиняються і діти, і молодь і дорослі. Хто як може і кожен, таким чином, стає активним співучасником цього прекрасного проекту – зведення храму… “Цеглинка” – це слово, яке символічно означає будь-який вклад, що чинить жертводавець для будівництва…

Перед празником Стрітення наша молодь і діти беруть активну участь у прикрашанні свічок. Цього року трохи свічок нам подарували, а трохи ми купили. Всі хто змогли, у кілька турів, прикрашали свічки… А тепер залишається їх продати…

Тому просимо всіх наших парафіян, прихожан, приятелів і знайомих таким способом, купуючи свічку, прикрашену нашими дітьми і молоддю, допомогти нам у нашій спільній справі…

А одночасно запрошуємо Вас 15 лютого на 18 годину на урочисту Літургію та освячення свічок… А ще  у нас буде Велика процесія вулицями парафії із засвіченими свічками…

Сподіваємося на вашу активність… І чекаємо Вас на процесії свічок…

Кожного року по завершенні січневих заходів у парафії ми стараємося зробити якусь прощу-поїздку. З одного боку, це вияв вдячності дітям і молоді за їхню працю та старання у приготуванні вертепів, а з іншого – це ще одна можливість для згуртування молоді при Церкві, членами якої ми всі є і для якої молодь – це майбутнє. Дивлячись на багато реалій сьогодення, кожного разу все більше і більше усвідомлюємо, що лише добра християнська родина, вихована при Церкві, починаючи з дитинства (а це катихизації та різні заходи при церкві) може спасти світ та молодь в цілому.

Цього разу наша поїздка співпала з часом, який багато журналістів назвали «льодовиковим періодом», бо температура повітря кожного разу знижувалася, так що ми навіть витримали 30-градусний мороз.

Ми вирушили до столиці 31 січня, у день св. Йоана Боско,  спільнотою 19 чоловік і цього разу у супроводі 3-х священиків: о. Йосафата, о. Софрона, о. Антонія.

Першого дня, після приїзду до Києва ми відразу направилися до храму св. Василія Великого біля площі Львівської при монастирі Отців Василіанського Чину. Там всі присутні мали можливість приступити до Святої Сповіді, а відтак взяти участь у св. Літургії і причащатися. Отець Йосафат у проповіді нагадав слово св. Дон Боско про те, що у вихованні, і зокрема у запобіжній системі виховання, головну роль відіграють саме Сповідь, Причастя і Служба Божа, а якщо це відкинути, то вже буде необхідна каральна система – батіг та стусани.

Опісля ми відвідали Апостольську Нунціатуру, на подвір’ї якої стоїть пам’ятник Блаженному Папі Івану Павлу ІІ, який в часі своєї поїздки до України у 2001 році перебував у цьому приміщенні. Там ми всі мали нагоду зробити собі спільну фотографію, але Нунція не було, тому не змогли з ним зустрітися. Відтак наша група перебігла на Хрещатик, бо морози не давали можливості йти помалу. І тут ми зупинилися на довше – а саме у «Пузатій хаті» – їсти, підкріплюватися і грітися.

Наша екскурсія продовжилася до Святої Софії, а відтак до Михайлівського Золотоверхого Собору. Потім ми відвідали Костел св. Олександра і через Європейську площу, вже коли стемніло, побували під Аркою Дружби Народів.

Відтак ми відправилися на нічліг до Монастиря Отців Капуцинів на вул. Перова, які ласкаво нас прийняли.
Наступного дня ми відвідали Патріарший Собор Воскресіння Христового на лівому березі Дніпра, і зокрема Храм Благовіщення Пресвятої Богородиці. Там спільно молилися і о. Йосафат, наводячи приклад будівництва нашого храму святих Кирила і Методія та Патріаршого Собору, наголосив на важливості виховувати в собі з молодості чесноти жертовності та щедрості відносно спільних заходів та ініціатив Церкви. «Все що робиться у Церкві, це є для спільного добра всіх і тому всі покликані брати активну участь духовно і матеріально», – сказав о. Йосафат.

Відтак відвідали Аскольдову Могилу (тут наша молитва до Господа линула в наміренні за наших батьків, живих чи померлих, і за те, що завдяки їм ми маємо можливість подорожувати), а потім музей Історії Голодомору 1932-1933 років, Києво-Печерську Лавру.

Наша подорож завершилася знову спільним відпочинком у «Пузатій хаті», а відтак всі направилися до поїзда Київ-Івано-Франківськ. І цю найбільш холодну ніч ми перебули у поїзді дорогою додому.

Прес-центр парафії Кирила і Методія

Дитинство є одним з найкращих періодів нашого життя. Ми часто згадуємо те що запам’яталося нам саме з дитинства і пригадуємо це з посмішкою, бо як діти ми все сприймали з простотою у серці. Власне дитяча простота – це те найголовніше що робить дітей гідними Царства Небесного, про це і Христос говорив, що таких є Царство Небесне. Та з огляду на позитив простоти дитячого серця, часто через відкритість дітей як до доброго та к і до злого, вони потребують доброго проводу в житті. Без цього проводу, дитяче серце як губка прийматиме все: як добро, так і зло.

Дуже важливо є щоб на всіх парафіях, монастирях чи навіть при школах велася активна праця з дітьми, метою якої був би  добрий провід та збереження від злого впливу.

Чернеча родина Воплоченого Слова у праці з дітьми часто користає з духовності святого Івана Боско. Цей італійський святий опікувався безпритульними хлопцями засновуючи для них великі притулки. Ми організовуючи «ораторії», що є  часом відведений на молитву, працю та ігри з дітьми та молоддю, ставимо собі за мету дати для них добрий духовний провід.

Власне в  неділю 29 січня в переддень пам’яті святого Івана Боско на парафії святих Кирила і Методія був проведений  такий ораторій для дітей та молоді. Участь у різних конкурсах та іграх взяло близько 80 учасників. Протягом цілого дня у монастирі діти мали можливість перевірити свої сили, здібності та знання беручи участь у різного роду інтелектуальних, спортивних та комедійних видах ігор та конкурсів. За отримані виграшні бали усі учасники мали можливість отримати призи. Найкращий “супер приз” цього року був – папугай, а переможцем вийшов парафіянин Андрій Долішній.

Ми надіємося, що весело проведений день з Богом, надовго залишуться у дитячих серцях і закладе і їхні душі радість життя з Богом.

Прес-центр парафії