Історія Згромадження в Україні

Переді мною сьогодні лежить велике завдання – пригадати події перших років Згромадження в Україні. Хоча в порівнянні з датами історії – це є дуже маленький проміжок часу 15 років, проте відстань часу дає свої труднощі.

Я був з отцями від початку. Пригадую липень 1994 року, коли великою подією парафії Покрова Пресвятої Богородиці по вул. Личаківській у Львові, опіку над якою мають Отці Салезіяни, був приїзд двох перших священиків Згромадження, аргентинців, – о. Сергія Овандо та о. Йосифа Монтеса, останній з яких досі душпастирює на Україні. На прохання Єпископа Андрія Сапеляка (СДБ), тодішнього Єпарха українців в Аргентині, місіонери приїхали з Аргентини на Україну (до Львова), де жили та вивчали українську мову, допомагаючи при салезіянській парафії.

Вже наступного 1995 року на запрошення Владики Софрона Дмитерка, ЧСВВ, священики переїхали до Івано-Франківська, де почали основувати монастирський осідок. Відтак приїхало ще два священники згромадження, а о. Йосиф виїхав до Рима на навчання і після двох років повернувся на Україну знову.

Отець Сергій був той, хто мені допоміг розібратись у справі мого покликання і після розмови у Шевченківському Гаю у Львові на Великдень 1997, він сказав мені: “Якщо вирішиш, то зателефонуй, або приїжджай”. Ці слова запали мені в серце. Я часто думав про це і вирішив. В травні цього ж року я з однокурсником з Греко-Католицького Ліцею, Андрієм Зелінським (тепер єзуїт) їздили до Івано-Франківська на першу зустріч спільноти “Віри і Світла”. Це було в суботу. А в неділю зранку ми пішли до семінарії на Утреню і Літургію. Опісля ми снідали з отцями і вкінці я говорив з отцем Сергієм про моє рішення вступити до Згромадження Воплоченого Слова.

У серпні 1998 року ми отримали будинок для новіціату у смт. Богородчанах, 20 км від Івано-Франківська, і тут розпочали робити порядок. Багато часу їздили ми кожного дня аж поки зробили тут все гарно, готувалися до облечин. 16 вересня приїхали два брати-кандидати з Петербургу (згодом брати Степан та Валерій, які після новіціату залишать згромадження, а залишиться третій росіянин брат Андрій-Юрій Старцев, з яким я продовжуватиму навчання в Римі), які нам допомагали. З 19 по 21 вересня ми мали реколекції у с.Жукові Бережанського району на Тернопільщині, звідки родом Василь Бойко. Це були підготовчі науки перед облечинами, до яких залишився ще тиждень.

Останнього тижня починали приїжджати отці згромадження, сестри та інші гості. Ось прийшла субота, 26 вересня, День Передсвяття Празника Воздвиження Чесного і Животворного Хреста. Всі ми зустрілися в Катедральному Соборі Святого Воскресіння на Вечірні. Почалась вечірня, яку провадив Владика Ординарій Івано-Франківський єпископ Софрон Мудрий. Після читань на вечірні почався обряд облечин. На закінчення відправи ми були в габітах з поясами та нагрудними хрестами. Ми вийшли на церкву до своїх батьків, знайомих, друзів. А ми, брати з отцями, поїхали до Богородчан, до нашої хати на першу ніч. Наступного дня в Богородчанах знову був владика Софрон, урочиста Свята Літургія, нас представляли всім парафіянам. Після всі прийшли на посвячення нашої монастирської каплиці, яка є надзвичайно гарною. Невеличка перекуска і все закінчилося.

У квітні 1999 року ми змушені були залишити Богородчани та переїхати до Івано-Франківська через певні труднощі.

В Івано-Франківську Отці протягом кількох років допомагали в єпархіальній семінарії св. Йосафата. У навечір’я Воздвиження Чесного Хреста перші кандидати східного обряду прийняли монаший постриг, який здійснив Кир Софрон Мудрий, ЧСВВ. Серед восьми новиків, шестеро теперішні священники – о. Софрон (Борис Зелінський), о. Тома (Олександр Тимчій), о. Григорій (Василь Рогацький), о. Йосиф (Василь Попович), о. Йосафат (Василь Бойко), о. Андрей (Юрій Старцев).

В березні 2004 р. відкрилася нова чернеча спільнота в смт. Дубове, Закарпатської обл.

Влітку 2006 року новіціат перейшов на Закарпаття у смт. Дубове, Тячівського району, де працює одна зі спільнот Воплоченого Слова. На сьогоднішній день Бог благословляє нашу Чернечу Родину новими покликаннями до богопосвяченого життя.

ЗГРОМАДЖЕННЯ ВОПЛОЧЕНОГО СЛОВА В УКРАЇНІ

Чоловіча гілка

У липні 2009 року минуло 15 років з часу, коли прибули на Україну перші священики Згромадження Воплоченого Слова. На прохання Єпископа Андрія Сапеляка (СДБ) місіонери приїхали з Аргентини на Україну (до Львова), де жили та вивчали українську мову, допомагаючи при салезіянській парафії Покрови Пресвятої Богородиці. Вже наступного 1995 року на запрошення Владики Софрона Дмитерка, ЧСВВ, священики переїхали до Івано-Франківська, де почали основувати монастирський осідок. У вересні 1998 р. відкрився Новіціят, а в березні 2004 р. відкрилася нова чернеча спільнота в смт. Дубове, Закарпатської обл. На даний час Інститут відповідає за душпастирську працю в трьох парафіях, поводячи, згідно харизми, спільні апостоляти з сестрами Згромадження.

Новіціат: Новіціатський дім відкрився у 1998 році. У навечір’я Воздвиження Чесного Хреста перші кандидати східного обряду прийняли монаший постриг, який здійснив Кир Софрон Мудрий, ЧСВВ. Влітку 2006 року новіціат перейшов на Закарпаття у смт. Дубове, Тячівського району, де працює одна зі спільнот Воплоченого Слова. На сьогоднішній день Бог благословляє наші чернечі родини новими покликаннями до богопосвяченого життя.

На даний час чоловіча гілка нараховує 22 члени: 9 священиків (з яких  7 українці та 2 аргентинці; 2 з них в Італії і один в м. Омську в Росії), 9 семінаристів, 4 новики.

Жіноча гілка

У січні 1999 року заснувалася перша спільнота Сестер Служебниць Господа і Діви з Матара в Україні. Коли сестри приїхали в Україну, тут вже були дівчата, що хотіли жити богопосвяченим життям згідно харизми Воплоченого Слова, яку пізнавали через працю отців Згромадження. Майже відразу був заснований новіціат у м.Івано-Франківську. За 10 років у цьому домі формувалося понад 60 сестер.

Найголовнішими напрямками нашої праці до цього моменту були: праця з покликаннями у спільноті новіціату, праця з дітьми та молоддю на парафії і у школах, та діла милосердя, результатом чого було створення восени 2004 року Містечка Милосердя Святого Миколая.

У вересні 2004 від новіціату відділилася спільнота сестер і аспіранток (дівчата шкільного віку, що в ранньому віці відкрили покликання і готуються стати монахинями), яка поїхала працювати у смт.Дубове, Закарпатської області. На даний час жіноча гілка нараховує 69 членів: з яких 14 новичок, 4 кандидатки та 5 аспіранток. Декілька сестер працює поза межами України (в Росії, в Таджикистані, в Литві та в Італії).

Третій Чин

Третій Чин Згромадження існує для мирян, які хочуть євангелізувати у місцях, де живуть, і шукають формування та підтримки з боку Згромадження. Крім дорослих і молоді, до них приєдналися підлітки. Впродовж року для них організовуються формативні зустрічі з Службою Божою, науками і конференціями, реколекції та духовні вправи, свята. Налічує понад 70 офіційних членів.

Група допомоги у Домі Милосердя Святого Миколая: це група мирян Третього Чину, що в особливий спосіб опікуються Домом Милосердя, надаючи різноманітну допомогу, коли Містечко потребує.

Група молоді і дорослих, що допомагають в апостолятах. Протягом року організовуються різні заходи, де молодь і дорослі можуть місіонувати: збір подарунків для бідних дітей на свято Святого Миколая, місія у жіночій тюрмі, реколекції на парафіях, у яких вони активно допомагають, аніматорство на таборах для підлітків та дітей.

Група “Місійного дитинства”. Це група дітей, що бере участь у світовій організації з Ватикану (Opera Pontificia Infancia Misionera). В основному у ній беруть участь діти з родин Третього Чину. Зустрічаються щонеділі, мають науки, молитву і різноманітні творчі заняття тощо. Щоразу роблять постанову щодо певної чесноти, над якою мають працювати протягом тижня. Це допомагає дітям з раннього віку формуватися добрими християнами.

Інститут одружених священиків і їх дружин „Блаженного Омеляна Ковча”

Оскільки основним із завдань Згромадження є формування священиків згідно Серця Христа, Священика, Пастиря і Жертви, беручи до уваги потребу глибокої віднови католицького священства, засновник, з Божою поміччю, вирішив заснувати в Україні також вищеназваний Інститут, щоб продовжити формування священиків, які, хоч і не з’єднані зі Згромадженням через обіти послуху, убогості і чистоти, відчувають своєю харизму нашого Згромадження та бажають допомагати йому у пасторальній праці і отримувати від нього духовну підтримку.

Пасторальна праця родини Воплоченого Слова в Україні

1. Діла милосердя у Містечку Милосердя Святого Миколая

Містечко було засноване 13 листопада 2004 року для усіх людей, що потребують особливої допомоги, не залежно від віку чи соціального становища. Метою нашого Містечка є дати усім його жителям атмосферу родини і правдиве християнське виховання.

Спільнота сестер-монахинь живе разом з іншими членами як одна родина і піклується про все необхідне для них. Духовним радником спільноти є отець Згромадження.

Інші жителі Містечка: старші жінки, більшість з яких психічно неповносправні. Одинокі матері з їх дітьми, які прийшли у Містечко, бо потребували підтримки, щоб уникнути аборту чи залагодити свої родинні проблеми. За півтора року тут проживало біля 25 матерів. Діти з неблагополучних сімей (у тому числі немовлята), які живуть тут з дозволу батьків, поки ті не зможуть забезпечити їм належної опіки.

2. Апостолят на радіо “Дзвони”

Згромадження вже багато років має свою щотижневу програму, що за сприяння деяких мирян ІІІ Чину виходила на різних радіохвилях Івано-Франківська. Декілька років тому Священики Воплоченого Слова почали працю на єпархіальному радіо “Дзвони”. У цьому апостоляті їм допомагають деякі сестри.

3. Табори для дітей, підлітків та молоді

Щороку Згромадження організовує літні та зимові табори для дітей, підлітків та молоді.

Протягом декількох років взимку приїжджали групи зі Східної України. Багато з них вперше пізнають Церкву, наближаються до Святих Тайн, навертаються внутрішньо; а також збагачуються через різдвяні християнські традиції, яких не можуть бачити вдома.

Літні табори розраховані в основному для тих, хто протягом року брав участь у апостолятах Згромадження: для дітей з катехизації, молодіжних чи підліткових зустрічей. Однак щороку приходять також нові особи, і табір стає для них початком навернення та тіснішого знайомства з Церквою.

4. Духовні Вправи

Кожного року в наших монастирях проводяться духовні вправи за методом святого Ігнаті Лойоли для мирян. Провідують отці Воплоченого Слова. Сестри допомагають у організації. Ці вправи приносять великі плоди навернення і допомагають багатьом розпізнати покликання чи краще слідувати за своїм покликанням.