«…з кожним днем я все більше закохуюсь в гори

 і як би міг, то цілими днями,

 споглядав би там велич Творця…»

(Pier Giorgio Frassati)

Літні дитячі, підліткові та молодіжні табори для отців Згромадження Воплоченого Слова вже стали доброю традицією. Вони проходять щорічно починаючи з 2001року і налічують близько 80 учасників кожен зокрема.  Проживаючи протягом тижня в наметовому містечку молоді люди мають змогу не тільки добре відпочити, але одночасно роздумувати над Євангельськими правдами, брати участь у щоденній Літургії, сповідатися та спілкуватися з отцями.

Не зупиняючись на досягнутому отці вирішили організувати також зимовий молодіжний табір. Ця ідея зародилася у о.Софрона Зелінського, ВС після відвідин гірськолижної школи у Австрії минулого року. Але організувати гірськолижний табір в Україні це надважке завдання яке потребує великих технічних , а в свою чергу і матеріальних затрат. Потрібно було до мінімуму звести витрати на дорогу, проживання, харчування, катання і навчання. Та завдяки Божому Провидінню і завзятості о.Софрона перший карпатський гірськолижний табір 2012 все ж таки відбувся.

    З 15 по 19 лютого 2012 року на ТК «Буковель» пройшов перший карпатський гірськолижний табір Молоді Воплоченого Слова. 30 учасників на чолі з організатором табору о.Софроном Зелінським, ВС протягом чотирьох днів мали змогу гарно відпочити та вдосконалити свої вміння у їзді на гірських лижах. Щоденна Свята Літургія, Сповідь, Духовні розмови з отцями, споглядання захоплюючих краєвидів зимових карпатських гір сповнило серця всіх учасників правдивою радістю. Ця радість відрізняється від тої яку пропонує сучасний озлоблений, зневірений і занудний світ, бо віра це єдина правдива радість і будь які труднощі долаються тільки заради неї. Жити без віри без постійної боротьби за Правду це не жити, а животіти. Читати повністю …..

Стрітення – це великий празник у літургійному році. Особливістю цього дня є освячення свічок. У нашій парафії вже декілька років поспіль ми маємо молитовні процесії вулицям масиву, коли кожен несе свічку і молиться за живих і померлих. В часі процесії, яку очолює хрест і священик, всі учасники співають почергово десяток молитви “Ісусе, Ісусе, Сину Божий, помилуй, помилуй нас!” і десяток молитви до Богородиці: “Маріє, Маріє, Мати Божа, молися, молись за нас!”

Заглянемо до книги “Пізнай свій Обряд” о. Юліана Катрія, ЧСВВ. Автор пише, що Празник Стрітення засновується на події з життя нашого Спа­сителя, яку записав святий євангелист Лука (2, 22-40) і що цей празник започатковано в Єрусалимі в другій половині IV ст. Першу згадку про нього подає паломниця С. Етерія у своєму щоденнику, де називає його “40 днем після Богоявлення”. Його святкування описує так: “Сороковий день після Богоявлення святкується дійсно з найбільшою урочистістю. Цього дня йде процесія до храму Воскресення, де всі збираються на Літургію. Правиться за приписаним порядком з найбільшою уро­чистістю, наче на Пасху. Усі священики проповідують і також єпископ. Усі вони пояснюють текст Євангелія, де говориться, що 40 дня Йосиф і Марія принесли Господа до храму” (Гл. 26).

“Звичай процесії зі свічками на Стрітення, напевно, запровадили за папи Сергія (687-701). Цей звичай досить швидко прийшов з Риму до Єрусалима й инших міст Палестини. Кирило Скитопольський († 557) у своєму Житті святого Теодосія Великого оповідає про багату жінку римсь­кого урядовця, на ім’я Ікалія, яка між Єрусалимом і Вифлеємом збудувала гарну церкву на честь Пресвятої Богородиці і там завела звичай святкувати празник Стрітення зі свічками. Про цей звичай говорить також єрусалимський патріярх Софроній († к. 641) у своїй проповіді на празник Стрітення. Світло свічок — гарний символ правдивого Божого світла, що ним є сам Господь наш Ісус Христос.

Носіння свічок процесією на Стрітення ще раніше було в практиці в Олександрії. Кирило Олександрійський († 444) у своїй проповіді про принесення Дитяти Ісуса до храму згадує про носіння свічок цього дня в Олександрії. Про таку саму практику в Анкирі говорить Теодот Анкирський († κ. 446). Звичай благословляти свіч­ки на Стрітення прийшов аж після X сторіччя. Перший раз згадує про нього Римсько-германський служебник з XII ст.

Прес-центр Парафії

У день празника Стрітення Господнього в архікатедральному Соборі Св. Воскресіння була відслужена Архієрейська Божественна Лутургія з нагоди дня Богопосвячених Осіб.

Проповідь з благословення Митрополита виголосив о. Йосафат Бойко, ВС.

Блаженний Папа Йоан Павло ІІ у 1997 році у Празник Стрітення ГНІХ встановив Всесвітній День Богопосвяченого Життя. Таким жестом хотів привернути увагу всієї Церкви (духовенства  і мирян) до цього способу життя. Він хотів показати, що існує такий спосіб життя – цілковитого посвячення Богові. Стрітення є днем особливих роздумів над богопосвяченим життям.

Якщо ми приглянемося до таїнства СТРІТЕННЯ, то бачимо надзвичайні події: Пресвята Діва Марія жертвує Богові найбільший Дар, який отримала – свого Сина Ісуса Христа, тим самим приносячи й себе в жертву. Подібну жертву з самих себе для любові до Христа складають богопосвячені особи: «Богопосвячене життя, що ґрунтується на прикладі життя і на вченні Господа нашого Ісуса Христа, – це дар Бога Отця своїй Церкві за діянням Святого Духа. Через євангельські ради притаманні Ісусові риси – чистота, вбогість і послух – набувають у світі постійної «видимості» і спрямовують погляд віруючих до того таїнства Божого Царства, яке вже діє в історії, але остаточно виповниться в небі»” (Йоан Павло ІІ, Vita consecrata, 1).

Що таке монашество? Що таке богопосвячене життя? Воно ґрунтується на прикладі життя самого Ісуса Христа. Через складання євангельських рад – монаших обітів – убожества, чистоти і послуху, притаманні Ісусові риси набувають у світі постійної «видимості» і мають за мету спрямовувати погляд віруючих до таїнства Божого Царства.

Пише блаженний Папа Йоан Павло ІІ: «Впродовж століть ніколи не бракувало чоловіків і жінок, які слухняно йшли за покликом Отця та за спонукою Святого Духа. Вони обирали цей особливий шлях наслідування Христа, щоб віддатися Йому з «неподільним» серцем (див. 1 Кор 7,34). Як і Апостоли, вони полишили все, щоб бути разом із Ним і, так само як Він, посвятити себе служінню Богові і ближнім. У такий спосіб завдяки численним харизмам духовного й апостольського життя, якими їх обдарував Святий Дух, вони спричинились до повнішого виявлення таїнства та посланництва Церкви і послідовно зробили свій внесок до оновлення суспільства…»

Читати повністю …..

15 лютого в Празник Стрітення Господнього урочистою Літургією в архікатедральному Соборі св. Воскресіння завершилися Дні богопосвяченого життя в Івано-Франківську. Богослужіння очолив Митрополит Володимир у співслужінні Владики Кир Софрона Мудрого. Спіслужили також настоятелі та представники багатьох місцевих монастирів та чернечих домів, а також були присутні і сестри спільнот богопосвяченого життя.

Згадані Дні Богопосвяченого Життя тривали протягом трьох днів. Організатором виступила Комісія у справах Монашества. Усі члени спільнот богопосвяченого життя були запрошені взяти активну участь, а всі миряни – молитися за ласку витривалості у покликанні наших монахів і монахинь, а також за нові покликання до монашества.

В понеділок 13 лютого цей захід розпочався урочистою архієрейською Літургією в Храмі Різдва Христового при єпископській резиденції, яку очолив Єпископ-помічник Львівський Кир Венедикт (Алексійчук) у співслужінні о. Йосафата Бойка, ВС, Синкела Архієпархії у справах Монашества та священиків всіх чоловічих спільнот богопосвяченого життя (Василіянського Чину, Редемптористів, Згромадження Воплоченого Слова та Місійного Товариства св. Андрія). Своїм чудовим співом Літургійну молитву супроводжували Сестри Мироносиці під покровом св. Марії Магдалини. Також у спільній молитві взяли участь сестри майже всіх Згромаджень присутніх на теренах архієпархії. Відтак Владика Венедикт провів конференцію на тему “Чому Бог кличе до богопосвяченого життя?”, використовуючи доповідь, яку представляв на Патріаршому соборі у Бразилії.    (http://www.pkm.if.ua/UA/archives/3174);

         Другий день 14 лютого зібрань розпочався урочистою відправою Вечірні з Литією у монастирському храмі Серця Христового при монастирі Сестер Василіянок. На завершення Вечірні о. Йосафат Бойко, ВС, якому співслужили о. Порфирій, ЧСВВ та о. Петро, ЗНІ, подякував всім присутнім за спільну молитву, а також звертаючись до мирян, наголосив на потребу молитви за богопосвячених осіб та за нові покликання до такого стану життя.

Опісля відбулася так звана «розколяда», хоч і вже після Вечірні Празника Стрітення. Спочатку всі ще двома колядками завершили різдвяний період, а відтак кожна чернеча спільнота співала для всіх присутніх якусь народну пісню. Супроводжував пісні грою на акордеоні о. Софрон Зелінський. Після такого святкування, всі спільно (нараховувалося понад 50 богопосвячених осіб, серед отців, братів і сестер) переглянули фільм «СІЛЬ», який випустила Патріарша Комісія у справах Монашества, що заторкує тему монашого покликання і служіння, в якому також використано інтерв’ю з блаженнішим Любомиром та його свідчення про особисте покликання. Читати повністю …..

Як вже попередньо згадувалося, у днях 13-15 лютого 2012 року в Івано-Франківській Архієпархії з благословення нашого Митрополита Володимира проходять Дні Богопосвяченого Життя. Організатором виступає Комісія у справах Монашества. Усі члени спільнот богопосвяченого життя запрошені взяти активну участь, а всіх мирян просимо про молитовний супровід: за ласку витривалості у покликанні наших монахів і монахинь, а також за нові покликання до монашества.

Другий день зібрань розпочався урочистою відправою Вечірні з Литією у монастирському храмі Серця Христового при монастирі Сестер Василіянок. На завершення Вечірні о. Йосафат Бойко, ВС, якому співслужили о. Порфирій, ЧСВВ та о. Петро, ЗНІ, подякував всім присутнім за спільну молитву, а всім присутнім мирянам наголосив на потребі молитви за богопосвячених осіб та за нові покликання до такого стану життя.

Опісля відбулася так звана «розколяда», хоч і вже після Вечірні Празника Стрітення. Спочатку всі ще двома колядками завершили різдвяний період, а відтак кожна чернеча спільнота співала для всіх присутніх якусь народну пісню. Супроводжував пісні грою на акордеоні о. Софрон Зелінський.  Після такого спільного святкування, всі спільно (всіх нараховувалося понад 50 осіб, серед  отців, братів і сестер) переглянули фільм «СІЛЬ», який випустила Патріарша Комісія у справах Монашества, який заторкує тему монашого покликання і служіння, і у якому використано інтерв’ю з блаженнішим Любомиром та його свідчення про особисте покликання.

На завершення всі спільно молилися за ласку витривалості у покликанні до богопосвяченого життя та за нові покликання на монашого стану.

Комісія у справах Монашества

Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ

У днях 13-15 лютого 2012 року в Івано-Франківській Архієпархії з благословення нашого Митрополита Володимира проходять Дні Богопосвяченого Життя. Організатором виступає Комісія у справах Монашества. Усі члени спільнот богопосвяченого життя запрошені взяти активну участь, а всіх мирян просимо про молитовний супровід: за ласку витривалості у покликанні наших монахів і монахинь, а також за нові покликання до монашества.

В понеділок 13 лютого цей захід розпочався урочистою архієрейською Літургією в Храмі Різдва Христового при єпископській резиденції, яку очолив Єпископ-помічник Львівський Кир Венедикт (Алексійчук). Співслужили о. Йосафат Бойко, ВС, Синкел Архієпархії у справах Монашества, 4 священики Василіянського Чину, 1 редемпторист, 2 Згромадження Воплоченого Слова та 2 Місійного Товариства св. Андрія. Своїм чудовим співом Літургійну молитву супроводжували Сестри Мироносиці під покровом св. Марії Магдалини. Сестри від всіх Згромаджень присутніх на теренах архієпархії взяли участь у спільній молитві.

На завершення Літургії о. Йосафат Бойко, ВС висловив слова вдячності Владиці Венедикту за те, що так радо згодився приїхати і послужити нашим богопосвяченим особам через спільну молитву і через повчання-конференцію. А присутнім священикам, братам і сестрам подякував за готовність залищити на якийсь момент свої особисті обовязки і взяти участь у таких спільних церковних заходах, показавши таким чином розуміння та відчуття приналежності до однієї Матері Церкви, незважаючи на різні харизми та діяльності. А також передав вітання всім присутнім від імені Митрополита Володимира та Владики Софрона Мудрого, який через стан здоров’я не зміг брати участь у спільній молитві.

Відразу після Літургії Владика у катехизаційному залі провів конференцію на тему: «Чому Бог кличе до богопосвяченого життя?», зазначивши, що дана наука є плодом роздумувань у приготуванні доповіді на Патріарший Собор «Про Богопосвячене життя в УГКЦ», який відбувся у Бразилії минулого року (див. текст Доповіді у Бразилії).

Нагадуємо, що ці Дні богопосвяченого життя відбуваються напередодні великого свята Стрітення Господнього, яке є «професійним» днем усіх богопосвячених осіб.

Комісія у справах Монашества

Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ

ПАСТИРСЬКЕ ПОСЛАННЯ
Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви до вірних
з нагоди 120-літнього ювілею Патріарха Йосифа (Сліпого)

Дорогі у Христі!

Кожен ювілей наших слуг Божих та ісповідників віри – це не лише добра нагода соборно згадати їхні імена і всім Божим народом нашої Церкви помолитися за упокій їхніх душ та просити Бога про їхню прославу на землі: ми робимо це постійно. Відзначення ювілеїв – це також і духовний привілей нового спілкування зі світочами нашої церковної історії, що здійснюється через читання їхнього слова та осмислення їхнього чину. Це робить нас причасниками їхньої мудрості та вдячними спадкоємцями їхнього досвіду.

Цього року наша Церква відзначає 120-річчя з дня народження ісповідника віри Патріарха Йосифа (Сліпого). Хоча вказана дата є тризначним числом, це не повинно нас бентежити: Патріарх Йосиф – наш сучасник! У цьому легко переконатися, коли зануритися в обставини його життя чи ознайомитися з його пастирським словом. Своєю візією майбутнього він на кілька десятиліть випередив свою епоху – щоб опинитися поруч із нами в нашому сьогоденні.

Розгляньмо на початку один малопомітний, але знаменний приклад із його біографії. Тисяча дев’ятсот п’ятдесят сьомий рік… Йосиф (Сліпий), вже  як Митрополит, перебуває на засланні в с. Маклаково Красноярського краю. Неволя, утиски, заборона священнодіяти. Як багато людей із нинішнім способом мислення мріяли б у його ситуації бодай повернутися до рідного краю і тихенько дожити свого віку, щоб нічим не зачепити страшного карального маховика. А Митрополит Йосиф пише в той час послання з несподіваною, але промовистою назвою: «Великого бажайте!». Чи було це послання скероване до його ровесників? Формально, так. Але чи треба було нагадувати про велич бажань тим його землякам, які тоді масово йшли на великі жертви в ім’я найвищих народних святинь? Чи не є це посланням до нас, людей нинішнього часу, в якому модно бажати «усе і відразу», в якому щоразу менше розрізняють добро і зло, сакральне і брудне, велике і нице?

Як сказано вже, людина росте зі своїми задумами і своїми плянами. Високі пориви її підносять, а низькі і грішні похоті руйнують. Правда, не кожний вродився генієм і не кожному дав Бог довершувати спасенні діла і повертати умовинами часу, немов коловоротом, але кожному дано бажати «великого», молити Бога про те, помагати посильно у великих духових будовах, бо з дрібних цегол виростає гігант. Кожний може чинити добре, а в кожному доброму є і велике. Людина може вчинити проминаюче заслуженим для вічності і в часовому зловити вічне! Читати повністю …..

Є такий нідерландський художник Рембрандт Гарменсзон ван Рейн (1606-1669). Він походив з багатодітної родини. За даними голландських дослідників, родина матері залишилась в лоні католицької церкви, хоча в Голландії домінував протестантизм. З 1629 до 1669 майстер написав близько 60 автопортретів. Спадок майстра близько 600 картин, 300 офортів, 2000 малюнків. Серед його шедеврів – “Повернення блудного сина”…

А до недільних роздумувань пропонуємо Вам проповідь Блаженнішого Любомира.

Слава Ісусу Христу!

Дорогі у Христі!

Сьогодні ми роздумуватимемо над притчею про блудного сина. За своєю тематикою вона подібна до притчі про митаря і фарисея, яку ми розглядали вчора. Тому й сьогодні ми зосередимо свою увагу на місці Бога в нашому житті, подумаємо, ким Він є для нас.

Перед нами – батько. Як свідчить його син, він – добрий господар, бо його наймити мали що з’їсти. Це означає, що він шанував своїх слуг і наймитів, добре їx годував. Цей батько має двох синів. І ось молодший звертається до нього з проханням віддати його частку спадщини, бо він хоче йти в чужі краї.

Дехто з нас вважає, що гріх молодшого сина полягав у тому, що він пішов, втік з дому. Але ні! Він звернувся до батька з цілком природним проханням. Щоб зрозуміти цю притчу, потрібно врахувати обставини життя в Палестині в часи Ісуса Христа. Тоді був дуже мудрий закон, який забороняв ділити землі. Якщо в когось було декілька дітей, то всю землю одержував найстарший, а молодшим виплачували їхню частку і вони або йшли вчитися, або ставали ремісниками, або вирушали в чужі краї і там влаштовували собі нове життя. Був у них ще такий звичай: ті, що пішли в далекий край, на схилі років поверталися в Палестину, купували собі клаптик землі, щоб вмерти в рідному краї.

Тому, почувши слова сина, батько не розгнівався, радше, навпаки, – зрадів, що син сам виявив ініціативу, бажання і відвагу піти в чужі краї, щоб там розпочати своє життя. Він виділив молодшому синові стільки, скільки йому належало і, напевно, дав йому повчання, як той має поводитися в чужому краю та поблагословив його на дорогу. Отже, в цьому вчинку сина не було гріха. Читати повністю …..

Кожного року в день 11 лютого відзначається Всесвітній День Хворого. Це також день, коли в 1858 році відбулося Обявлення Богородиці у Люрді. Пропонуємо Вашій увазі перечитати послання Святішого Отця Венедикта XVI з нагоди цього Дня Хворого – 11 лютого 2012 року.

«Встань та іди, віра твоя спасла тебе» (Лк. 17, 19)

Дорогі брати і сестри!

З нагоди Всесвітнього Дня Хворого, який відзначатиметься 11 лютого 2012 року, у свято Божої Матері з Люрду, я хотів би оновити свою духовну близькість з усіма хворими, які перебувають у лікарнях та інших оздоровчих місцях чи під опікою своїх сімей, і запевнити їх в турботі та любові до них всієї Церкви. Приймаючи з щирістю і з любов’ю кожне людське життя, найперше слабке і хворе, християнин виражає важливий аспект свого євангельського свідчення, наслідуючи приклад Христа, який схилявся над матеріальними і духовними хворобами людини, аби лікувати їх.

1. Цього року, впродовж якого готуємось до урочистого святкування Всесвітнього Дня Хворого, що відбудеться у Німеччині 11 лютого 2013 і присвячене взірцевій постаті євангельського самарянина (пор. Лк. 10, 29–37), я хотів би наголосити на «таїнствах зцілення», тобто таїнстві Покаяння і Примирення, а також таїнстві Єлеопомазання, яке досягає своєї природної повноти в Євхаристії.

Зустріч Ісуса з десятьма прокаженими, про яку розповідається в Євангелії від св. Луки (пор. Лк. 17, 11–19), зокрема, слова, які Христос Господь говорить до одного з них: «Встань та іди, віра твоя спасла тебе» (Лк. 17, 19), допомагають усвідомити важливість віри для осіб, які під тягарем страждань і хвороб наближаються до Господа. У зустрічі з Ним вони мають реальний досвід того, що той, хто вірить, ніколи не самотній! Бог через Свого Сина ніколи не залишає нас наодинці з нашими тривогами і стражданнями, Він завжди з нами і допомагає нам їх переносити, хоче зцілити глибину наших сердець (пор. Мк. 2, 1–12).

Читати повністю …..

13-15 лютого 2012 року в Івано-Франківській Архієпархії з благословення нашого Митрополита Володимира проходитимуть Дні Богопосвяченого Життя. Організатором виступає Комісія у справах Монашества.

Усі члени спільнот богопосвяченого життя запрошені взяти активну участь, а всіх мирян просимо про молитовний супровід: за ласку витривалості у покликанні наших монахів і монахинь, а також за нові покликання до монашества.

Чому саме ця дата? Тому що це дні, які передують празнику Стрітення Господнього, який є «професійним» Днем богопосвячених осіб, бо ще у 1997 році блаженний Папа Йоан Павло ІІ в цей празник встановив Всесвітній День Богопосвяченого Життя, дбаючи, щоб уся Церква глибше задумалася над цим даром. У таїнстві Стрітення бачимо як Богородиця жертвує Богові найбільший Дар, який отримала – свого Сина Ісуса Христа, тим самим приносячи й себе в жертву. Це є символом того, як батьки жертвують своїх дітей, які отримали особливе покликання у житті, на служіння Богові. Подібну жертву з самих себе для любові до Христа складають богопосвячені особи, бо як читаємо у апостольському повчанні «Vita consecrata»: «Богопосвячене життя, що ґрунтується на прикладі життя і на вченні Господа нашого Ісуса Христа, – це дар Бога Отця своїй Церкві за діянням Святого Духа. Через євангельські ради притаманні Ісусові риси – чистота, вбогість і послух – набувають у світі постійної «видимості» і спрямовують погляд віруючих до того таїнства Божого Царства, яке вже діє в історії, але остаточно виповниться в небі»” (Йоан Павло ІІ, «Богопосвячене Життя», 1).

Читати повністю …..