Новозбудований храм у Крихівцях вдало поєднав старі традиції будівництва церков із сучасним креативом. Тут уперше зробили унікальний, суто прикарпатський церковний вітраж.

«І Слово стало тілом…»

Але спершу у Крихівцях у 1999 році заснували монастир згромад­ження Воплоченого Cлова. Нині тут живуть два священики та три брати-новики.

«У назві монастиря мається на увазі Ісус Христос, бо він є другою особою Пресвятої Трійці — Словом, яке втілилося, — пояснює настоятель монастиря, отець Йосафат Бойко. — Основою нашої діяльності було взято таїнство Воплочення як момент, коли задля спасіння людей Господь стає людиною, про що пише у Євангеліє від Івана 1:14: «І Слово стало тілом…».

Це слово брати згромадження несуть усіма можливими способами: працюють на двох парафіях — Різдва Христового по вул. Мазепи та у парафії Кирила і Мефодія у Крихівцях, проводять зустрічі з молоддю, християнські табори у горах, ведуть свою веб-сторінку (www.pkm.if.ua), працюють на радіо «Дзвони», видають парафіяльний вісник «Місіонери Слова», виступають у вишах і школах.

У 2004 році владика Софрон Мудрий створив тут парафію. Нині вона налічує понад 200 родин. А ще через три роки, у червні 2007, неподалік монастиря почали розбудову храму Святих Кирила та Методія.

Новозбудований храм дуже цікавий знадвору: різноманітні дашки, куполи, неординарне планування вікон. Будівництво ще триває. Храм перекритий керамічною черепицею, як і всі старовинні церкви. Також він має свій іменний дзвін, який називається — Іван-Павло ІІ. Але особливої уваги заслуговують два величезні вітражі: ікона Благовіщення та ікона Різдва, вмонтовані у хрест, з якого звисають елементи української вишивки у вигляді рушника.
Зробити вітраж — народити дитину

Їх сміливо можна назвати унікальними, бо подібного в Україні немає ніде. Робив вітражі київський майстер, уродженець Івано-Франківська — Радислав Лисенко.

Читати повністю …..

Вже скоро наш храмовий празник…

Святкувати розпочинаємо 24 травня у день ВОЗНЕСІННЯ ГОСПОДНЬОГО!

Передпразниковий період у нашій парафії є досить насичений…

Щоденні відправи Молебнів до Богородиці з дітьми парафії та Містечка Милосердя св. Миколая. Багато організаційних справ, багато гостей, новий номер парафіяльного вісника “Місіонери Слова”, нові акції…

Найновіша серед них це “Я люблю ПКМ”, тобто “Я люблю Парафію Кирила і Методія”… Придбавши такі блайзери, Ви станете жертводавцями нашого монастирського храму…

Ваш внесок за блайзер від 50 гривень і “ВИЩЕ”…

А ще в нас є памятні магнітики, “листки парафіянина”…

Прес-центр Парафії

Місяць травень у нашій парафії є місяцем дуже важливим. Насамперед тому, що завершується він великими святкуваннями з нагоди нашого Храмового Празника святих покровителів – КИРИЛА І МЕТОДІЯ, апостолів слов’ян. Їх пам’ять припадає на 24 травня, але ми завжди переносимо на найближчу неділю.

Процес приготування є довгим і включає два моменти: духовний та матеріальний.

Щодо духовного: це насамперед щоденні молебні до Богородиці у всіх посвячених місцях парафії – монастирі, церкві, Домі Милосердя та 5 каплицях нашого масиву. Кожного дня ми збираємося зі всіма дітьми, молимося вервицю, співаємо Молебень, а завершуються молебні маленькими подарунками-сюрпризами: солодощами, канцтоварами, іграшками та всякими несподіванками. Одного дня забракло подарунків, то о. Йосафат пригощав всіх дітей навіть квашеними огірками і помідорами. Іншого дня кожен присутній підходив до священика і той мастив на руку зверху (так як смакують на ринку сметану) нутеллу… Для дітей це є велика радість молитися і одночасно, отримати якісь подарунки. Активну участь у маївках беруть діти з містечка Милосердя св. Миколая під опікою сестер, діти з парафії та дорослі. Сестри кожного дня відмічають хто бере участь, а кого бракує. І так на храмове святкування найкращі (ті, які відвідували найбільше разів молебень, тобто ті, які мають найменше «енок») отримають особливі призи.

До духовного приготування належить також і приступання до святих Тайн та активна участь у трьохденних молитовних приготуванням (включно із науками та конференціями) перед самим празником.

Щодо матеріального: це прибирання території храму і парафії, монастиря, вулиць; це приготування запрошень для гостей та нового випуску нашого парафіяльного вісника «Місіонери Слова», який завдяки нашим дітям потрапляє до кожної оселі (діти і молодь розносять по всіх хатах і запрошують на святкування); Готуються нові акції для збору коштів на будівництво храму;  організовуються концерти та зустрічі, бо очікуємо багато гостей…

Шановні, не забудьте, ми Вас чекаємо на нашому храмовому святі і не забудьте «ВИШИВАНКУ», це перепустка.

А ще просимо: допоможіть нам у приготуваннях: хто ідеями, ініціативами, хто фізичною працею, хто грошима, хто солодощами чи напитками… Ми чекаємо на ВАС.

Прес-центр парафії

8 травня вся Чернеча родина Воплоченого Слова святкує урочистий празник Луханської Богородиці, яка є покровителькою Згромадження. Багато отців, братів і сестер зібралося в контемплятивному монастирі Сестер у Бурштині для спільної молитви і святкування.

Тому, цього дня, на знак вшанування Богородиці, в жіночому контемплятивному монастирі Святої Софії Премудрості Божої, що знаходиться в місті Бурштин відбулася Свята Літургія. Яку відправляли отці монастиря Воплоченого Слова: о. Йосафат Бойко, о. Софрон Зелінський, а також о. Іван Барабаш – декан Стрийський,  о.Віталій та о.Ігор Панчак.

Після Божественної Літургії  відбувся акт посвяти Богородиці св. Людовіка Гріньйон де Монфорт, під час якої спільною молитвою відбулася урочиста коронація Богородиці. Корона була сплавлена з подарованих золотих речей сестрами, які вступали до монастиря, як про це розповіла настоятелька с. Марія Гошівська.

У проповіді о. Йосафат пояснив чому саме Луханська Богородиця була вибрана покровителькою Згромадження Воплоченого Слова. Нагадав про те, що: «мати пресвяту Діву за покровительку перед Богом – означає покласти Чернечу родину у її руки, під її захист та заступництво… Вона не може залишатись байдужою до цього урочистого акту набожності та покірного підкорення. Тому ми певні, що за цим слідуватимуть великі ласки для наших богопосвячених душ, для усієї Чернечої родини, для доручених нам вірних, для наших місій та діл і для усієї Церкви.

Друга причина  – через особливе відношення Луханської Богородиці до нашого Засновника, о. Карлоса Мігеля Буели, та нашої історії… Вшанування Луханської Діви Марії можна вважати аспектом духовності засновника, яка перейшла на засноване ним Згромадження. Тому має величезне значення для збереження та поширення нашої харизми  і спадщини Згромадження», як про це писав о. Карлос Вокер, генеральний Настоятель нашого Згромадження. Читати повністю …..

З 1 по 13 травня в Івано-Франківську триває молитовна акція „Захисти життя”, яка проводиться по вул. Чорновола біля одного з міських абортаріїв. Мета акції – відстояти право ненароджених дітей на життя, домогтися законодавчої заборони аборту та перестерегти жінок, які мають намір перервати вагітність.

Учасниками акціями є молитовні групи Івано-Франківська з різних організацій та парафій, духовенство, а також усі небайдужі люди, які бажають молитися проти абортів і готові заради цього пожертвувати годину свого часу в один із днів з 1 по 13 травня, щоб стояти, тримаючи хрест, на вул. Чорновола біля міського пологового будинку. Там же, звернувшись до учасників акції, можна записатися до участі в „молитовному стоянні”, визначивши годину своєї молитви, а також залишити свій підпис під відозвою громадських організацій проти абортів чи скласти  пожертву на підтримку руху „За життя”.

Цей всесвітній рух об’єднує віруючих людей доброї волі, які захищають право маленької ненародженої дитини на життя. Члени руху проводять широку роз’яснювальну роботу, виступають перед молоддю і подружжями, організовують перегляд документальних фільмів, поширюють відповідну літуратуру та моляться в наміренні Божої допомоги всім, хто опинився перед загрозою аборту. З ініціативи засновника мережі книгарень „Назарет” Любомира Стринаглюка, з 1 по 13 травня така молитва стане спільною і публічною та об’єднає багатьох небайдужих людей, які бажають протистояти злу.

Зранку і ввечері акція розпочинається Молебнем до Богородиці, Матері, яка дала життя Христові. Сьогодні вечірній молебень очолив о. Йосафат Бойко, ВС.

    В Парижі ми мали можливість побувати на Ейфелевій вежі з якої відкривається незабутній краєвид Парижу з його різноманітністю соборів, церков, замків, музеїв які розташовані по обидва береги річки Сена. Першим порадував своєю красою замок Шайо який прикрашений великою кількістю фонтанів. З нього відкривається краєвид на Ейфелеву вежу. На завершення першого дня перебування в місті, мали літургію в церкві святого Володимира – греко-католицької церкви для українців які проживають в Парижі, що знаходиться в центральній частині міста.

Наступного дня відвідали Нотр-Дам-де-Парі – Собор Паризької Богоматері, який ще називають духовним «серцем» Парижу, що знаходиться на найбільшому острові Сіте річки Сена. Собор вражав своєю архітектурою та красивим інтер’єром. Далі ми направились до церкви Сен-Жермен-л’Оксерруа, рядом з якою знаходиться дозорна башта з 38-ма дзвонами. Навпроти церкви розташований один з найбільших музеїв світу – Лувр, відвідавши його ми попрямували в напрямку Єлисейських полів і вийшли на площу Згоди – найбільшої площі Парижу. Там відкривається вид на церкву Сан – Медлен. Не залишила нас осторонь і Тріумфальна арка, яка була побудована за наказом Наполеона, на знак його великих перемог. На завершення дня мали Літургію в церкві св. Володимира.

Прогулянки вулицями  Парижу не залишили нікого осторонь незабутні враження залишаться надовго.

Наше паломництво продовжувалось далі. Побувши два дні у Берліні, прочани мали гарну нагоду побачити визначні частини міста. Ми з паломниками парафії Кирила і Методія мали нагоду поплавати по річці Шпре. Нагадуємо, що Берлін є найбільшим за кількістю мешканців та площею містом Німеччини (населення сягає близько 3,5 млн.).

Наш шлях з Берліну пролягав через Люксембург, місто і країна, яка знаходиться неподалік від м. Трір. Велике Герцогство Люксембург — держава в Західній Європі, яка межує з Бельгією, Німеччною, Францією. Разом з Бельгією і Нідерландами Люксембург входить до країн Бенілюксу. Населення Люксембургу складає близько 425 тис. осіб.

Відтак ми прибули до міста Трір. У цьому місті – найстарішому та першому християнському місті у Німеччині, яке ще заснував Август Цезар в 16 році до Різдва Христового, що знаходиться в західній частині району Рейнланд – Пфальц ми мали можливість побувати в церкві св. апостола Матея, в якій знаходяться мощі  одного з чотирьох євангелистів – Матея. Прогулюючись вулицями міста, дивувала краса старовинної архітектури  та можна було побачити велику кількість історичних пам’яток які збереглися, ще з часів коли Трір був столицею Західної Римської Імперії (III – IV cт. ). Серед яких: Porta Nіgra (Чорні Ворота) – найбільші і найкраще збережені античні ворота в світі, які за часів Римської імперії виконували функцію міських воріт, Базиліка Констянтина (IV ст.), замок Курфюрстів.

Вражав своєю величчю та красою Трірський Катедральний Собор Святого апостола Петра (III, Х – XIV ст.), в якому знадиться одна з найбільших християнських святинь – Хітон Ісуса Христа. Згідно за переданням його привезла мати імператора Костянтина – рівноапостольна Олена в 326 році з Святої Землі. За розпорядження святої Олени цей хітон залишили там назавжди. Через побоювання втратити в XII столітті хітон замурували у вівтарі храму. В 1512 році за проханням імператора Максиміліана хітон витягнули з тайника і продемонстрували для огляду і поклоніння. Для привселюдного вшанування його показували в 1891, 1933, 1959 та 1996 роках.

Вперше в цьому століття побачити і поклонитися святому хітону Ісуса Христа мали ласку прочани з Івано Франківська. 25 квітня 2012 в церкві Лібфраункірхе – церква Пресвятої Діви Марії (XIII ст.), яка знаходиться поряд з Трірським Катедральним Собором відбулася Божественна Літургія, яку очолив Митрополит Івано-Франківький Володимир (Війтишин). На ній були присутні всі паломники з України, які опісля Богослужіння мали можливість приступити і помолитися біля святого Хітону.

На завершення в соборі святого Петра відбулися вечірні молитви поряд з святим хітоном на якій усі присутні віруючі мали можливість помолитись та пороздумувати над земним життям Господа нашого Ісуса Христа.

Особливості відносин між Івано-Франківською Архієпархією та єпархією м. Трір полягають у ділянці співпраці Мальтійської Служби Допомоги та організації Карітас обох церков. Тому на запрошення Єписокпа Тріру доктора Штефана Акермана церква Івано-Франківська радо відгукнулася та активно взяла учатсь у цьому паломництві, яке триває від 13 квітня до 13 травня, в часі, коли виставлена для вшанування одна з найбліших реліквій – Хітон Ісуса Христа.

Понад 300 чоловік з Івано-Франківська (Митрополит, священики курії, молодіжної комісії та парафій міста, представники Мальтійської Служби Допомоги та Карітасу, представники місцевої влади (п. Михайло Вишиванюк, голова Івано-Франківської ОДА) взяли участь у цьому паломництві. Своїм співом прикрашав богослужіння архікатедральний хор “КРЕДО”.

Дякуємо всім учасникам паломництва за активну участь у всіх заходах. Залишайтеся з нами, ми продовжували подорожувати і про це вам розкажемо згодом.

Бр. Климентій Карпінець, ВС

21 квітня 2012 року Святою Літургією у храмі Юди Тадея в районі Каскад розпочалася проща Івано-Франківської Архієпархії до Тріру (Німеччина) для вшанування Хітону Ісуса Христа. Саме звідси виїхали близько 170 чоловік у супроводі 5 священиків, серед яких і о. Йосафат Бойко з братами новиками.

З парафії Святих Кирила і Методія беруть участь 10 чоловік. Вже наступного дня зранку всі прибули до Берліну, де зупинилися на 2 дні. Тут мали нагоду молитися разом у парафії св. Лаврентія та подорожувати містом.

А о. Йосафат з братами мали нагоду зустрітися з отцями Згромадження Воплоченого Слова, які опікуються однією парафією поблизу Берліна.

Всі прочани отримали масу задоволення від побаченого, а головне, що всі мали гарний настрій і терпеливо переносили різні незручності, які завжди випадають у дорозі. Дякуємо Господеві за пережитий день і просимо всіх про молитву за нашу прощу, а ми з нашого боку обіцяємо молитися за всіх Вас.

Прес-центр парафії

[Show as slideshow]

[View with PicLens]

Вже стало традицією, що українські семінаристи, які навчаються в міжнародній семінарії святого папи Вітальяно (м. Монтефіасконе – Італія), при Згромадженні Воплоченого Слова, щороку на свято Пасхи відвідують собор Святої Софії в Римі. Не став винятком також і цей рік, і ми знову побували на клаптику української землі в Італії.

Собор Святої Софії, Премудрості Божої був збудований Патріархом Йосипом Сліпим, і став центром духовності для українців в Італії. Щорічно відвідуючи цю святиню, ми в такий спосіб виявляємо свою вдячність та пошану  патріарху Йосипу Сліпому, адже він залишив по собі чи не найбільшу спадщину для нас. Найперше ця спадщина представлена у прикладі особистого страдницького життя, він засновував католицькі українські навчальні заклади, залишив по собі, ще до тепер нажаль мало кому відому велику кількості, філософських, богословських та історичних творів, а також саме йому ми завдячуємо згуртування усієї української діаспори навколо УГКЦ, він зумів зібрати в одно, як він говорив усіх, «розсіяних у світі сущих».

Ми також є вдячні Богові за те, що кожного разу, як відвідуємо на Пасху Святу Софію маємо можливість прислужитися місцевій українській спільноті, супроводячи пасхальні Богослужіння своїм співом, та на святій Літургії прислуговуючи єпископу Діонізію Ляховичу, апостольському адміністратору для українців Італії та Іспанії, що власне кожного року на Пасху відправляє тут Божественну Літургію.

Після архієрейської Літургії, яку владика Діонісій співслужив з численним місцевим духовенством нашої церкви, були освячені нові Хрести для собору, адже саме в цей час іде його реставрація, а опісля відбулося традиційне освячення пасок, спільний пасхальний сніданок та великодні гаївки.

Ми вдячні Богові, та патріарху Йосипу Сліпому за те що навіть і тут за межами України маємо можливість святкувати Воскресіння Христове в українській спільноті і в українському дусі.

Отці та брати Згромадження ВС в Італії

«Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса

Христа, що у своїм великім милосерді відродив нас до живої

надії через воскресіння Ісуса Христа з мертвих» (І Пе 1,3)

Прийшов момент Воскресіння Христового, день який пригадує нам про велику подію, що трапилася у певний момент історії – Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа. До цього дня ми старанно готувалися протягом Святої Чотиридесятниці і сьогодні гідно можемо сказати, що ми приклали всіх зусиль для того, аби прийняти Воскреслого Христа. Ніхто хай не відкидає нагоди насолоджуватися радістю Христового Воскресіння. Можемо сказати зі святим Йоаном Золотоустим: «Хто побожний і боголюбивий, нехай радіє цим величним і світлим святом… Хто потрудився постом, нехай сьогодні отримає нагороду. Хто від ранньої години став до праці, нехай тепер одержить справедливу заплату». І навіть ті, які не приклали всіх зусиль для приготування, хай не втрачають надії, але постановлять наблизитися і просити прощення у Христа воскреслого, бо «Владика Милосердний. Він приймає останнього, як і першого. Він задовольняє однаково і того, хто спізнився, і того, хто працює від ранку». (Зі слова св. Івана Золотоустого на Пасху).

І. Важливо для нас сьогодні переусвідомити ще раз, як і кожного року, цю правду віри – що Христос направду воскрес із мертвих. Правда про воскресіння – це не байка і не фантастика. Самі апостоли нам про це свідчать: «Христос справді воскрес і з’явився Симонові» (Лк 24,34).   Також св. Павло каже: «Алеж Христос таки справді воскрес із мертвих, первісток померлих» (І Кор 15,20).

Є багато людей, які противляться цій правді. Такі люди були протягом цілої історії Церкви і які старалися довести протилежне, мовляв це вигадка, це непрада. Але нічого нового цим вони не відкривали, бо пригадуємо, що так було ще тоді, коли Христос тільки-но помер. Євангелист Матей згадує нам про розмову між первосвящениками і фарисеями з Пилатом на другий день після п’ятниці: «Ми пригадали собі, пане, що той обманник ще за життя був сказав: «Я по трьох днях воскресну. Звели, отже, щоб гробниця була добре забезпечена аж по третій день, щоб часом не прийшли його учні та не вкрали його й не сказали людям: Він воскрес із мертвих! І буде ця остання омана гірша за першу» (Мт 27,63-64). Вони навіть вхід до гробу запечатали каменем: дослідники кажуть, що цей камінь міг важити навіть до 2 тонн, а також поставили сторожу з римських стражників, добре навчених. Однак їхні зусилля булим нічим у порівнянні з Божою всемогутністю і «Христос таки справді воскрес із мертвих» (І Кор 15, 20).

Були в історії і є сьогодні ті мислителі, які називають нерозумним християнське віровчення, як таке, що противиться здоровому глузду, абсурдним, забобонним. Є ті, що просто ігнорують факт воскресіння, не звертаючи на нього уваги. Є ті, які стараються надати факту воскресіння чисто людського пояснення, відкинувши таким чином Божу дію. Проте неможливо бути байдужими до того, що сталося реально: «Христос таки справді воскрес із мертвих» (І Кор 15, 20). Читати повністю …..